Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копиця
копичастий
копичення
копичити
копичка
копиш
копишитися
копишник
копия
копієчка
копій
копійка
копійчаний
копійчина
копільник
копіт
копія
копіяшний
копки
копний
копно
копнути
коповий
коповик
коповиця
коповіз
коповозиця
копотіти
копошитися
копра
коправий
коприва
копривник
копривняк
коптити
коп'як
кора
корабель
кораблевий
кораблик
корабличок
коралевий
коралики
коралі
корба
коргіта
кордобан
кордобанець
кордован
кордований
кордон
кордюк
коректа
коренастий
коренатий
коренити
коренитися
корець
коречний
коречник
корж
коржавий
коржавіти
коржик
корзати
корзити
корина
користне
користний
користність
користно
користонька
користування
користувати
користь
коритарство
коритарь
коритечко
корити
коритися
коритко
коритний
коритнячка
корито
коритце
коритча
коричуватий
корівка
корівне
корівниця
корівняк
корівонька
корівочка
корівчина
корінець
корінистий
корінище
корінний
коріння
корінчастий
корінчик
корінь
коріньковий
коркобець
корковенький
корковий
корм
корма
кормига
кормило
кормилюд
кормити
кормитися
кормний
корне
корноз
короб
коробейник
коробен
коробка
Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. К. Кр. 15. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий. Голов.
Залегши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Облегчить. Залегши трохи, а то важко. Конст. у.
Кашовар, -ра, м. Кашеварь. Є в рукописях оповідання Івана Цалібала, кашовара запорожського. Ном. Кашовар, почепивши на вили свитку, зійшов на могилу та знай маха, щоб ішли вечерять. Греб. 401.
Кейло, -ла, с. = кійло. Одна гора траву родить, а другая кейло. Гол.
Мента́лик, -ка, м. Родъ медальона у женщинъ. Cм. дукач. Гол. Од. 50.
Підгорочка, -ки, ж. Небольшая возвышенность у подошвы горы. Видно гору, видно підгорочку. Чуб. IV. 533.
Понатрушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и натрусити, но во множествѣ. А ну тебе! заходився тут з половою, понатрушував скрізь. Богодух. у.
Харциз, -за, м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50.
Хиря, -рі, ж. Болѣзнь. Употребл лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. такий, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. годити, як хирі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. Шевч. 569. на хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. Шевч. 436. матері їх хи́ря! Ругательство. Шевч. 168.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка. Желех.
Нас спонсорують: