Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий.
Залегши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Облегчить. Залегши трохи, а то важко.
Кашовар, -ра, м. Кашеварь. Є в рукописях оповідання Івана Цалібала, кашовара запорожського. Кашовар, почепивши на вили свитку, зійшов на могилу та знай маха, щоб ішли вечерять.
Кейло, -ла, с. = кійло. Одна гора траву родить, а другая кейло.
Мента́лик, -ка, м. Родъ медальона у женщинъ. Cм. дукач.
Підгорочка, -ки, ж. Небольшая возвышенность у подошвы горы. Видно гору, видно підгорочку.
Понатрушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и натрусити, но во множествѣ. А ну тебе! заходився тут з половою, понатрушував скрізь.
Харциз, -за, м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити.
Хиря, -рі, ж. Болѣзнь. Употребл лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. такий, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. годити, як хирі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. на хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. матері їх хи́ря! Ругательство.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка.