Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тончити
тоншати
тоня
топа
топелець
топило
топити
топитися
топіль
топілька
топільник
топільниця
топінка
топір
топірня
топірчик
топіт
топка
топкати
топкатися
топкуватий
топленина
топливо
топля
топляник
топнути
тополенька
тополина
тополька
тополя
топорець
топорище
топтанина
топтання
топтати
топтатися
топтуватий
топуз
топу-топу
топцювання
топцювати
топцюватися
топчак
топчаковий
топчило
топчитися
топчій
тор
торавець
торавий
торба
торбака
торбан
торбаниста
торбанистий
торбей
торбешка
торбина
торбинковий
торбинонька
торбинуватий
торбоноша
торбонька
торботряс
торботрясів
торбочка
торг
торгання
торгати
торгівля
торгнути
торговий
торговиця
торгування
торгувати
торгуватися
торгун
торжитися
торжок
торзати
торити
торік
торішній
торішняк
торкати
торкатися
торкнути
торконутися
торкотання
торкотати
торкотіти
торок I
торок II
торонко
тороп
торопа
торопа 2
торопало
торопати
торопитися
тороплений
тороро!
торос
торототіти
торох
торох!
торохкати
торохкотати
торохкотійка
торохкотіти
торохнеча
торохнути
торохнява
торохта
торохтело
торохтій
торохтійка
торохтілка
торохтіло
торохтіння
Безжурний, -а, -е. Безпечальный, веселый.
Ганчірчище, -щі, ж. Ув. отъ ганчірка.
Жартли́вий, -а, -е. = жартівливий. Я з Петром моїм щаслива і весела, і жартлива. Котл. Н. Полт. 345.
Животвори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Оживлять.
Непристойність, -ности Неприличіе. Желех.
Повимудровувати, -вую, -єш, гл. = повигадувати.
Поглибати, -баю, -єш, гл. Съ трудомъ полетѣть. Е, після вашого пострілу я запримітив добре, шо одна качка ледве, ледве поглибала, та отам десь певно і впала. Брацл. у.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. Ум. ро́зчинка.
Утікачів, -чева, -ве Принадлежащій бѣглецу. Шейк.
Шматок, -тка, м. 1) Кусокъ. І хліба шматок дасть Біг. Ном. № 1511. Шматок м'яса. ЗОЮР. II. 35. 2) Часть ота́ри овецъ, сотъ въ 5 — 6. О. 1862. V. Кух. 39. Ум. шматочок.
Нас спонсорують: