Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тулук
тулумбас
тулун
тулуча
тульпан
тульпановий
тулюпан
тулятися
тума
туман
туманити
туманитися
туманіти
туманний
туманочок
тупа
тупак
тупало
тупання
тупати
тупець
тупий
тупик
тупити
тупиця
тупі
тупій
тупіньки
тупісінький
тупісінько
тупісічкий
тупісічко
тупість
тупіти
тупішати
тупіяка
тупкати
тупкувати
тупнути
тупо
туподумство
тупоносий
тупонути
тупорилий
тупотання
тупотати
тупотіння
тупотіти
тупотня
тупотнява
тупоходий
туптати
туп-туп
тупу-тупу
тупцювання
тупцювати
тупцюватися
тупцяння
тупцяти
тур
туралий
турати
туратися
турба
турбанина
турбація
турбиль
турбота
турбування
турбувати
турбуватися
турбук
турготіти
тургун
туренка
турецький
туреччина
турити
туритися
туриця
турище
турів
туркавка
туркавчин
туркало
туркання
туркати
туркатий
туркененька
туркенин
туркениця
туркенька
туркеня
турків
туркіт
турко
туркот
туркотання
туркотати
туркотів
туркотіння
туркотіти
туркут
турлити
турлук
турлучний
турляти
турма 1
турма 2
турмак
турмонька
турнаш
турнути
турня
турок
туром
туронько
туроса
турпан
турський
Вигодовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вигодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі. Котл. Н. П. 356.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, -ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. І. 287.
Дога́рювати, -рюю, -єш, гл. Догорать. Одно перегарує, а друге не догарує. Н. Вол. у.
Квилля, -ля, с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
Нестотнісінько нар. Точнехонько. Нестотнісінько у такому ходять котелевські дівчата. ХС. II. 129.
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Повиття, -тя, с. Пеленки.
Поневолити, -лю, -лиш, гл. Принудить. Поневолила дочку заміж. Васильк. у.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Тополя, -лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. топо́лька, топо́ленька.
Нас спонсорують: