Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тринчик
тринькало
тринькання
тринькати
трипутень
трипутник
трип'ять
трирішній
трисв'ятий
триста
триття
триумф
триумфальний
триумфувати
трихи
трицалівка
тричи
тришия
трібний
трібувати
трівати
трівога
трівожити
трівожитися
трівок
трійка
трійло
трійник
трійця
трійчак
трійчичка
трін
тріні
тріп I
тріп II
тріпанина
тріпання
тріпати
тріпатися
тріпнути
тріпнутися
тріпотати
тріпотатися
тріпотіти
тріпу
трісі
тріска
тріскання
тріскати
тріскатися
тріскач
тріскотати
тріскучий
тріснути
трісочка
трісочок
трістя
трісчина
трісь
тріфолія
трішки
тріщ
тріщання
тріщати
тріщуватий
тріщук
тровити
тровлюк
трогати
троє
троєзілля
троєм
троєнка
троєчко
троєшки
трої
троїстий
троїти
троїти 2
троїтися
троїцький
тройзіл
тройзілля
тройко
тройник
тройнити
тройноголов'як
тройняг
тройнячок
тройця
тройчак
тройчаки
тройчастий
тройчатий
тройчатка
тройчистий
трок
трон
трона
троп
тропа
тропак
тропарь
тропати
тропити
тропка
тропник
тропок
тропота
троск
троска
троскання
троскати
троскатися
троскіт
троскотання
троскотати
троскотіти
тросник
тросок
Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже. (Изъ эпитафіи Соленика). О. 1861. ІІ. 176.
Вигодованець, -нця, м. Воспитанникъ, питомецъ. Желех.
Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ. Екатер. у. (Залюбовск.).
Накази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. 1) Набѣситься. 2) Получить водяную болѣзнь (объ овцахъ или рогат, скотѣ). Угор.
Новодранка, -ки, ж. Изорванная рубаха. (Насмѣшка: вмѣсто — новая рубаха). Що-вечора і що-ранку то й надінеш новодранку. Ном. № 11241.
Очеретяний, -а, -е. Камышевый. Котл. Ен. V. 8. очеретяний басок. Cм. басок.
Перекликати, -ка́ю, -єш, сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514.
Топчак, -ка, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.
Туптати, -пчу, -чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати. Лукаш. 141.
Нас спонсорують: