Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шапкобрання
шапковитий
шапкування
шапкувати
шаплик
шаповал
шаповальня
шаповальський
шапонька
шапошки
шапошник
шапран
шапранівка
шапурина
шапурка
шапучка
шапчерина
шапчина
шапчорина
шап'я
шар
шарабурити
шаравари
шараґи
шаран
шарапатка
шарафан
шарах!
шарахнути
шарварок
шарґот
шарий
шарило
шаріти
шаркан
шаркий
шаркнути
шарконути
шарлай
шарлат
шарлатовий
шарляк
шарнути
шарнутися
шаровільник
шарок
шарпак
шарпанина
шарпанка
шарпати
шарпатися
шарпнути
шарпонути
шарпун
шарувальниця
шарування
шарувати
шарудіти
шаснути
шастати
шастувати
шасть
шат
шата
шатан
шатанина
шататися
шатерник
шатило
шатирити
шатковниця
шаткувати
шатно
шатнути
шатнутися 1
шатнутися 2
шатонька
шатро
шатровий
шатувати
шаф..
шахва
шахварка
шахварня
шахварь
шахвран
шахвувати
шаховка
шахрай
шахрайка
шахрайство
шахрайський
шахран
шахрувати
шахрун
шахта
шахтарь
шаш
шашелиця
шашель
шашина
шашка
шашкірня
шашлак
шашок
шашча
шваб
шваба
швабка
швабський
швагер
шваґер
швадрон
шваєчка
швай
швайка
швайкало
швайковитий
швайкуватий
швалька
Вигодовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вигодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі. Котл. Н. П. 356.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, -ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. І. 287.
Дога́рювати, -рюю, -єш, гл. Догорать. Одно перегарує, а друге не догарує. Н. Вол. у.
Квилля, -ля, с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
Нестотнісінько нар. Точнехонько. Нестотнісінько у такому ходять котелевські дівчата. ХС. II. 129.
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Повиття, -тя, с. Пеленки.
Поневолити, -лю, -лиш, гл. Принудить. Поневолила дочку заміж. Васильк. у.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Тополя, -лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. топо́лька, топо́ленька.
Нас спонсорують: