Відходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє.
2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки.
3) Вылѣчить. Вона тобі відходить твою слабість. Яка вродила, та й одходила.
Гроба́рь, -ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Дістали від гробаря кістку з мерця. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати.
Дичо́к, -чка, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. 4) = Вівсюг.
Зака́сувати, -сую, -єш, сов. в. закаса́ти, -са́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, заворачивать, заворотить. Рукава в неї за білі лікті закасовані.
Курзю-Верзю. Чепуха, безсмысленная болтовня. Курзю-верзю, Борисихо, дай куті на гречку! Курзю-верзю! Горох молочу!
Повінчатися, -ча́юся, -єшся, гл. Повѣнчаться. Не топись, козаче, бо душу загубиш; ходім повінчаймось, коли вірно любиш.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. 111.
Попрорубувати, -бую, -єш, гл. Прорубить (во множествѣ). Він у тій коморі вікна попрорубував. Вже Сидір ополонки попрорубував.
Старшувати, -шую, -єш, гл. Быть старшимъ, главенствовать. Багатая преневірна старшувать бажала, а вбогая тихенькая мужа поважала.
Таволжаний, -а, -е. Относящійся къ таволг'ѣ.