Бокозийник, -ка, м. = зизоокий.
Відмага, -ги, ж. Отказъ, отговорка. Це відмага тільки.
Копиток, -тка, м. Ум. отъ копит.
Нестанівкий, -а́, -е́ Непостоянный, неустановившійся.
Розстань, -ні, ж. Распутье, мѣсто раздѣленія дорогъ. Щоб тебе поховали на розстанях.
Сійба, -би, ж. = сівба. Жито на сійбу. Він дуже мудро зробив, роздавши людям зерно на сійбу. На Семена — середня сійба. Далі оранка на зімину, ще далі — сійба.
Схлипувати, -пую, -єш, сов. в. схлипнути, -пну, -неш, гл. Всхлипывать, всхлипнуть. Христя схлипує. Аж схлипнула, чи по дідусеві, чи про мене сироту.
Тівко нар. = тілько. Ківко звіздоньків, тівко копоньків.
Учаклувати, -лую, -єш, гл. Околдовать, заколдовать.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.