Верхів'Я, -в'я, с.
1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я,
2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати.
Вузько нар. Узко. Ум. вузенько, вузесенько.
Заска́лля, -ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки.
З'юртуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = загартуватися. На дворі з'юртувались і на щось дивились, до сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають, Харитину, всю беседу й молодих лякають.
Перехиблювати, -люю, -єш, сов. в. перехи́бити, -блю, -биш, гл. Дѣлать, сдѣлать не такъ, какъ слѣдуетъ. Куди ні ступлю ступнем, — у всьому перехиблю, усе не по їх.
Покланятися 2, -ня́юся, -єшся, гл. = поклонятися. Брат сестрі покланяється.
Роздягати, -га́ю, -єш, сов. в. роздягти, -гну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать.
Тавлетка, -ки, ж. Аспидная доска.
Утриконь нар. Тройкой лошадей. Найтичанка запряжена утриконь строкатими.
Щенитися, -нюся, -вишся, гл. Щениться.