Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Брехнею не відбрешешся.
Є́лечко, -ка, с. Ум. отъ єльце.
Здрі́ти, -рю, -риш, гл. 1) Видѣть. Не здрів нічого пред собою. 2) = скліти. Сиди тут та здрій (склій).
Поворушити, -шу́, -шиш, гл. Пошевелить. Як переночує теє жито та хто небудь поворушить його, то там не можна (хати) строїть.
Покохатися, -хаюся, -єшся, гл. Полюбить другъ друга. З сиротою покохалась. Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє! А що ж ми покохались на лишечко своє.
Простяж Употр. въ выраж. в простяж. Цугомъ. В коляску запрягли дванадцятеро коней по парі в простяж.
Путилівка, -ки, ж. Курительная трубка, сдѣланная въ Путиловѣ (въ Буковині).
Ступеник, -ка, м. Слѣдъ ноги. Ступеників собачих там багато, — видно, що собаки ходили.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Трястися, -суся, -сешся, гл. Трястись. «Де цимбали? Грай, псявіро!» Аж корчма трясеться.