Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

паламаренко
паламарів
паламарівна
паламарка
паламарня
паламарський
паламарчин
паламарчук
паламарь
паламарювати
паланка
палання
палата
палати
палахкотіти
палахнути
палац
палаш
палга
палговатий
палений
паленина
палениця
паленка
палення
паленчарня
паленя
палетиця
палець
палечний
паливо
паливода
палиґа
паликопа
палимон
палисвіт
палити
палитися
палихвіст
палиця
палій
палійка
палінка
паління
паліночка
палінчарня
паліпля
паліток
палітра
палічка
паліччя
палія
палка
палкий
палко
палочник
палуб
палуба
палубець
палубчастий
палука
палустень
паль
палькувати
пальма
пальмовий
пальовиско
пальок
пальонка
пальчак
пальчатка
пальченя
пальчик
палюга
палюх
палючий
паля
паля 2
паляниця
паляничити
паляничка
палянишниця
палянка
паляр
палярня
памеги
памнятати
памнятущий
памолодок
памолодь
памолоток
паморозь
паморока
паморочити
паморочка
пампух
пампуха
памула
памфиль
пам'ятання
пам'ятати
пам'ятатися
пам'ятка
пам'яткий
пам'ятковий
пам'ятливий
пам'ятний
пам'ятник
пам'ятущий
пам'ять
пан
панаджин
панас
панахати
панахида
панахидник
панва 1
панва 2
паненя
паникадило
Відличка, -ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. ІІІ. 485.
Гендльовий, -а, -е. Барышническій, торговый. Це жидок гендльовий.
Діво́цький, -а, -е = Дівочий. Грин. ІІІ. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152.
Діди́ще, -ща, м. Ув. отъ дід.
Жи́ла, -ли, ж. 1) Жила, кровеносный сосудъ. Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили. Ном. № 11580. жи́ла ки́дається. Вьется пульсъ. Береться лікарь за руку, — ото дивиться, чи ще кидається жила. Полт. г. 2) Сухожиліе. нап'ясти жили. Понатужиться. Троянці нап'яли всі жили та вмиг пролом і заложили. Котл. Ен. 3) Жила минеральная, жила воды подземная. В землі вода тече по жилах, як в чоловікові тече кров. Дещо, 80. 4) Стяжательный человѣкъ, скряга. Ум. жи́лка, жи́лонька, жилочка. Жінка як жилка: коли схоч — потягнеш. Ном. Усяка жилочка неначе слухає, а він сердешний і дух притаїв. Кв.
Зазо́вини, -вин, ж. мн. Пирушка у свадебныхъ гостей послѣ свадьбы. Лебед. у. Цілу ніч пили, гуляли; на другий день вранці приступили до зазовин; на рідні пустились; ходять, п'ють: од гуку, крику Хресці затрусились. Мкр. Н. 40.
Затарасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Завалить хворостомъ (топь). 2) Преградить (путь). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Парубій, -бія, парубійка, -ки, парубійко, -ка, м. = парубіка. Ви старі, а я парубій. О. 1862. IV. 75. Потім умився і убрався, як парубійка до дівчат. Котл. Ен. І. 22. Був парубійко здатний, — веселий і жартовливий. О. 1862. VIII, 18; IX, 69.
Спомин, -ну, м. Память, воспоминаніе Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку, на спомин єдиній. Шевч.
Шворінь, -рня, м. 1) = швірень. Рудч. Чп. 249. Чуб. VII. 402. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Вас. 165.
Нас спонсорують: