Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

паламаренко
паламарів
паламарівна
паламарка
паламарня
паламарський
паламарчин
паламарчук
паламарь
паламарювати
паланка
палання
палата
палати
палахкотіти
палахнути
палац
палаш
палга
палговатий
палений
паленина
палениця
паленка
палення
паленчарня
паленя
палетиця
палець
палечний
паливо
паливода
палиґа
паликопа
палимон
палисвіт
палити
палитися
палихвіст
палиця
палій
палійка
палінка
паління
паліночка
палінчарня
паліпля
паліток
палітра
палічка
паліччя
палія
палка
палкий
палко
палочник
палуб
палуба
палубець
палубчастий
палука
палустень
паль
палькувати
пальма
пальмовий
пальовиско
пальок
пальонка
пальчак
пальчатка
пальченя
пальчик
палюга
палюх
палючий
паля
паля 2
паляниця
паляничити
паляничка
палянишниця
палянка
паляр
палярня
памеги
памнятати
памнятущий
памолодок
памолодь
памолоток
паморозь
паморока
паморочити
паморочка
пампух
пампуха
памула
памфиль
пам'ятання
пам'ятати
пам'ятатися
пам'ятка
пам'яткий
пам'ятковий
пам'ятливий
пам'ятний
пам'ятник
пам'ятущий
пам'ять
пан
панаджин
панас
панахати
панахида
панахидник
панва 1
панва 2
паненя
паникадило
Безосяжний, -а, -е. Необъятный (отъ глагола сягати).
Гречи́ще, -ща, с. = Гречківка.
Дова́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. довари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Довариваться, довариться. Довариться сироті в животі. Ном. № 10706.
Заклепи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Закрыть. Ох і рада ж би я, дитя моє, до тебе встати, тобі порядок дати, — да сирая земля двері залягла, оконечка заклепила. Мет. 150.
Замолоти́ти Cм. замолочувати.
Зацирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заштопать.
Немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. МВ. (О. 1862. І. 100). Думки... підрізують немощну силу. Мир. Пов. І. 27. І немощну мою душу за світ посилаю. Шевч. 263. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись. Г. Барв. 502.
Обломити, -млю, -миш, гл. Обломать, сломать. Мій кінь стані не простоїть, моя зброя кілка не обломить. Чуб. V. 151.
Рум'янитися, -нюся, -нишся, гл. Краснѣть, рдѣть. Личко рум'яниться. Гол. І. 96.
Середохрестя, -тя, с. 1) Крестопоклонная недѣля. Грин. II. 93. Аж ось зараннє стало сонечко припікати, неначе о правій середі, а ще тілько середохрестє. Кв. 2) Мѣсто, гдѣ расходятся дороги. О. 1862. IX. 69.
Нас спонсорують: