Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

привабити
приваблювання
приваблювати
привабний
привадити
привал
привалок
приварити
приварювати
приватний
приведенник
приведенниця
приведенничок
приведення
приведенція
привезти
приверзтися
привернути
привертати
привертатися
привертиця
привершуватися
привести
привечерітися
привиддя
привиджуватися
привидки
привикати
привикатися
привиклий
привикнути
привикти
привилей
привинен
привитниця
привичати
привиченька
привичити
привичка
привід
привідець
привідниця
привіжка
привій
привілля
привільний
привіт
привітання
привітати
привітатися
привітиця
привітний
привітниця
привітно
привіятися
привластити
привлащати
приводити
приводні
привозити
привозитися
приволікати
приволока
приволокти
приворожити
приворожувати
приворот
приворотень
приворотки
приворотний
привселюдно
привушний
привчати
привчатися
прив'явати
прив'язатися
прив'язка
прив'язування
прив'язувати
прив'язуватися
прив'ялий
прив'ялити
прив'янути
пригадати
пригадування
пригадувати
пригадуватися
пригальмувати
пригана
приганяти
пригара
пригарок
пригасати
пригасити
пригаснути
пригатити
пригаток
пригачувати
пригашати
пригаяти
пригвоздити
пригвоздитися
пригижкуватий
пригинати
пригін
пригінний
пригінчий
пригір
пригірклий
пригіркнути
пригірщ
пригіст
пригістне
пригладжувати
пригледіти
приглежуватися
приглухнути
приглухуватий
приглушити
приглушувати
Богиня, -ні, ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Ой як би ся прийшло з тобою розстати, богине, буду жити в густім лісі і в темній пустині. Чуб. V. 250.
Вартно нар. Цѣнно.
Вельбіб, -бобу, м. Родъ крупныхъ бобовъ. Вх. Лем. 396.
Від'Їздити 2, -джу, -диш, сов. в. від'їхати, -їду, -деш, гл. 1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Дрібот́ун, -на, м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ. Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199.
Заві́са, -си, ж. 1) Завѣса, занавѣсъ. Левиц. Пов. 52. У церкві на-двоє роздерлась завіса. Чуб. III. 16. Над вікнами висіли з оксамиту та ще з чогось завіси. Стор. МПр. 74. 2) Тесемки, которыми связывается опушка мѣховой шапки (у галицк. мѣщанъ). Шапка на завісах. Гол. Од. 19. 3) Дверная петля. 4) Родъ жерди для развѣшиванія бѣлья. Вх. Зн. 18. 5) = завіс. Вх. Уг. 238.
Кривенький и кривесенький, -а, -е, Ум. отъ кривий.
Мулки́й, -а́, -е́ 1) Илистый. 2) — брус. Мягкій точильный камень. Канев. у.
Просолодати, -даю, -єш, гл. Просолодѣть.
Цвірінькання, -ня, с. Чириканье (воробья). Мир. ХРВ. 129.
Нас спонсорують: