Викрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. викрастися, -дуся, -дешся, гл. Украдкой выходить, выйти, уходить, уйти. До божого дому стала ще частіше ходити, викрадаючись од дітей.
Вуличанин, -на, м. Участникъ гульбищъ и увеселеній молодежи на вулиці 2.
Докладне́нько, нар. Ум. отъ докла́дно.
Замина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, -мну́, -не́ш, гл. 1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову.
За́чесно нар. Въ чести? І мені б зачесно було, як би у дітей було.
Квітонька и квіточка, -ки, ж. Ум. отъ квітка.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Невгамонний, -а, -е. 1) Неспокойный, безпокойный, неугомонный.
2) Неутѣшный, котораго нельзя успокоить. Удалась дівчина в журбу невгамонну.
Неживий, -а́, -е́ Неживой, мертвый.
Чекотати, -кочу́, -чеш, гл. Стрекотать. (Птах) як стане чекотати.