Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. У його двоє діл. Почав їх (учеників) посилати по двоє.
Ди́бки IІ, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить: о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула.
Допів- Полу-.
Замуги́кати, -каю, -єш, гл. Запѣть тихо, подъ носъ.
Марнува́ння, -ня, с. Напрасная трата, потеря.
Підкотити, -ся. Cм. підкочувати, ся.
Попростювати, -тюю, -єш, гл. Походить, побродить. Попростює по степу корова, хоч трохи напасеться, а прийде — підкинь сіна.
Солодкомовний, -а, -е. Сладкорѣчивый, краснорѣчивый.
Темнощі, -щів, ж. мн. Тьма, темнота, мракъ. Ой як зайдеш за хмароньку, стань в темнощі цілий.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл.
1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув.
2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток.