Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Витівка, -ки, ж. Затѣя, выдумка. Доки будуть оці витівки?
Волосне, -ного, с. Подать, назначенная на расходы волостнаго управленія.
Докрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. докри́ти, -кри́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить крыть. Докривши клуні, вернувсь я до діда.
Повтомляти, -ля́ю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Появ, -ву, м. Появленіе, явленіе. Ще до появу Шевченка в літературі.
Притюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Укрѣпить соломенную крышу притюжинами.
Причалювати, -люю, -єш, сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? до свого́ берега причалив навіки. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Сельце, -ця, с. Ум. отъ село.
Ходник, -ка, м.
1) Ходъ. У овечих воріт є купальня з п'ятьма ходниками.
2) Родъ ковра.