Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

узяхарь
уїдатися
уїдище
уїдливий
уїдливість
уїдливо
уїдносталь
уїжджати
уїжно
уїзд
уїздити
уїздний
уїзжений
уїлий
уїсти
уїстися
уїхати
уймак
уймати
указ
указати
указник
указування
указувати
укакати
укакатися
укаляти
укалятися
укапати
укапувати
укарамшити
укарання
укарати
укачати
укачатися
укачувати
укачуватися
уквітувати
уквітчати
уквітчувати
уквітчуватися
укидання
укидати
укидатися
укий
укипати
укисати
укінчитися
укір
уклад
укладальник
укладати
укладатися
укладистий
укладка
укладник
укладувати
укладуватися
укландати
укландатися
укласти
уклеїти
укленяти
уклепати
уклепатися
уклеювати
уклеюватися
укликати
уклимляти
уклін
укліпитися
уклонити
уклоняти
уклонятися
уклопочаний
уклочитися
уклюнути
уклюнутися
уклякати
укметити
укмітити
укмітувати
укмічати
уковзати
уковзувати
укодокати
укоїти
укоїтися
уколисати
уколисувати
уколиця
уколо
уколоти
уколотися
уколошкати
уколупати
уколупити
уколупувати
уколядувати
уконатися
уконтентовувати
уконтентуватися
укопати
укопувати
укопуватися
укоренити
укоренити 2
укоренятися
укорити
укоріти
укорливий
укороновувати
укоротити
укорочати
укорпнути
укоряти
укосити
укоситися
укоснутися
укосом
Балакати, -каю, -єш, гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у.
Витхлий, -а, -е. Выдохшійся. Уман. І. 117.. Cм. видхлий.
Гисторичний, -а, -е, гисторичній, -я, -є = історичній. Стор. II. 204. Сподівався почути яку небудь гисторичню думу про Шведчину. О. 1862. І. 49.
Дяконе́нченко, -ка, м. Внукъ діакона.
Обридлий, -а, -е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий. Мир. Пов. І. 117.
Підгрязити, -зи́ть, гл. безл. Сдѣлаться грязно. На дворі підгрязило, не дуже добре їхати. Канев. у.  
Полинати, -наю, -єш, гл. Летѣть. Полинайте ж, дітки, пташками по світу: ми, синку, соловейком, а ти, доню, зозулею. ЗОЮР. II. 34. Сива зозуленька полинає. Мил. 193.
Полумацьок, -цька, м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. О. 30743 гектол. Давав полумацьок вівса. МУЕ. III. 58.
Убиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. убитися, -б'ю́ся, -єшся, гл. 1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Н. п. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився. Мет. 103. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, — так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. АД. І. 270. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився. Мнж. 124. 3)у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Мнж. 164. Їм добре каятись, у гроші вбившись. К. Бай. 40. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. Г. Барв. 417. у колодочки, у пір'я вбитися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! він убився в крильця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб'ємося та в силочку вберемося. Н. п.в силу, в потугу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб'юся. К. Бай. 58.у славу. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився. К. Досв. 164. 4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Рудч. Ск. II. 115. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Н. п. Чорнявая коханая по милому вбивається. Хата. 7.
Щетинуватий, -а, -е. Имѣющій большую щетину. Черк. у.
Нас спонсорують: