Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

умістити
умітати
умітенінко
уміти
умітний
уміцнити
уміцняти
умічати
умішати
умішувати
уміщати
уміщатися
умкнути
умлівати
умний
умниця
умнозі
умняти
умова
умовини
умовити
умовка
умовкати
умовлений
умовляти
умовлятися
умовний
умовно
умовчати
умокати
умокріти
умолити
умолот
умолоти
умолотися
умолотити
умолотний
умонятися
умордувати
уморити
уморитися
уморхати
умостити
умотати
умотувати
умотуватися
умоцьовувати
умоцюватися
умочати
умочок
умощувати
умощуватися
умрець
умудрити
умудритися
умудрувати
умудруватися
умулитися
умуровувати
умчати'
ум'якніти
ум'яти
унада
унадитися
унадливий
унадний
унапуски
унаслідувати
унатуритися
унахилку
унезабарі
унести
унещасливити
универсал
универсальний
университет
унигати
униз
унизу
уникати
униматися
унимливий
унит
уництво
уницький
унишкнути
унишкнутися
унівець
унімати
унія
уніят
уніятка
уніятський
уносити
уноситися
уночі
уношення
унудити
унук
унука
унуків
унурити
унуритися
унуча
унученька
унученя
унучечка
унучка
унучок
уняти
унятливий
унятливо
уорати
уорюватися
упад
упадати
упадатися
упадок
упадь
упаковування
Багнистий, -а, -е. Болотистый, тонкій, тинистый, илистый.
Безвершки, -ків, м. мн. Раст. Veronica Chamaedrys L. ЗЮЗО. І. 141.
Вандри, -рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Ду́шенька, ду́шечка, -ки, ж. Ум. отъ душа.  
Зім'я́тися и зімнятися, -мну́ся, -не́шся, гл. 1) Смяться. 2) Растереться, истолочься.
Кубай, -бая, м. = куб 2. Желех.
Плесо, са, с. 1) Озеро по теченію рѣки, сильно расширенное мѣсто рѣки, чистое, незаросшее, съ тихимъ теченіемъ. Шух. І. 6. Коломак... літом пересихає, тільки зостаються плеса. О. 1861. VIII. 93. Поміст вилискувався, як замерзле плесо. Стор. МПр. 74. 2) Грядка четвероугольной формы. Харьк. Як оце плесо захарастили редькою. Зміев. у. Плесо огірків, капусти. Лебед. у. Ум. плісце́. Конст. у.
Повід, -вода, м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Чуб. V. 410. Ум. повідець.
Промога, -ги, ж. = проможність. Желех.
Узір, узору, м. Видь, внѣшній видь. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. Волч. у. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, но наружности. Пшениця гарна на взір. Рк. Левиц. На взір — чоловік середніх літ. Мпр. ХРВ. 11. На взір вони (будинки) цілі і кріпкі. О. 1861. VI. 169. У лісі і на взір немає груш. Волч. у. 2) Образецъ. Хата, X. Нехай ся мова іде по добрих людях на взір, як треба велике діло рідної освіти роспочинати. К. (О. 1862. III. 30). Христос дав нам взір собою. Св. Л. 315. взо́ром. По образцу. Писав сей хуторний проява українські пісні взором звичайних жіночих та козачих. К. ХП. 19. 3) Узоръ. Шух. І. 259. Ум. узо́рець. Був сей погонець взорцем дикої краси. Г. Барв. 18.
Нас спонсорують: