Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

укоськати
укотити
укотитися
укохати
укочувати
укочуватися
укошуватися
укравка
украдатися
украдьки
Україна
українець
українка
українонька
українофил
українофилка
українофильство
українофильський
україночка
українство
український
українщина
украй
украсивий
украсити
украсти
украсти 2
украшати
украшатися
украяти
укресати
укривальник
укривання
укривати
укриватися
укривдити
укрити
укришити
укришувати
укрівавити
укрівавитися
укрівавлювати
укрівля
укріп
укріпити
укріпляти
укро
укроїти
укрутити
укруть
укручувати
укручуватися
укувати
укукобити
укупити
укупитися
укупі
укуплятися
укупоньці
укурити
укуріти
укурювати
укурюватися
укусити
укуситися
укуснути
укутати
укутувати
укутуватися
укучитися
укучно
укушати
улагоджувати
улад
уладити
уладіти
уладнати
уладнувати
уладнуватися
улазити
улазитися
улазливий
улазний
уламок
улан
уланенко
уланик
уланин
уланичок
уланів
уланський
уласкавити
уласкавлювати
уласкавлюватися
улатати
улаштувати
улегці
улегчати
улежати
улежатися
улежуватися
улекшати
улелекати
уленути
улень
улесливий
улесливість
улетіти
улещання
улещати
улива
уливати
уливатися
улинути 1
улинути 2
улипати
улити
уліво
уліжний
уліжно
Борух, -ха, м. 1) Еврейское имя Борухъ. 2) борухи справляти, відмовляти, співати. Молиться (о евреяхъ). Рудан. І. 47. Жид борухи відмовляє. Ном. № 12157.
Будівничий, -чого, м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270.
Голоколосий, -а, -е. О хлѣбѣ: безостый. Пшениця голоколоса. Канев. у.
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Допрік, -ку, м. Упрекъ, укоръ. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. ІІ. 144.
Заплю́виця, -ці, ж. Насѣк.: мясная муха, Sarcophaga carnaria. Вх. Пч. І. 7.
Мажа́ра, -ри, ж. Большой возъ.
Обрідити, -джу, -диш, гл. Разрѣдить, сдѣлать рѣже, — напр. лѣсъ, вырубивъ нѣкоторыя деревья въ густо растущемъ лѣсу. Рк. Левиц.
Охайний, -а, -е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229.
Пчілка, -ки, ж. Ум. отъ пчола.
Нас спонсорують: