Видивити, -влю, -виш, гл. — очі. Испортить глаза отъ напряженнаго смотрѣнія. Поки сина ожениш — очі видивиш.
Ґо́тур 1, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus.
Забитни́й, -а́, -е́ О пути, дорогѣ: занесенный снѣгомъ. Дорога забитна... снігу валява.
Забува́ння, -ня, с. Забываніе, забвеніе.
Обамбурити, -рю, -риш, гл. Ошеломить, огорошить. Часом засяде хто небудь та з-за дуба булавою як обамбурить по спині, то й пролежиш який час.
Попідсилати, -ла́ю, -єш, гл. Подослать (многихъ).
Присмагнути, -ну, -неш, гл.
1) Пригорѣть, сильно прижариться. Печене порося аж присмагло.
2) Подернуться пленкой, покрыться налетомъ. У його губи присмагли. На озері вода присмагла.
Сияти, сияю, -єш, гл. = сяти.
Слава, -ви, ж.
1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. А на мене славу сіють. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш.
2) Слава. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. Ум. славонька, славочка.
Упон, -ну, м. Привязь. Скаче теля на упоні.