Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

уподовж
упоетизувати
упозику
упоїти
упокій
упокійний
упокоїти
упокорити
упокорювати
упокорюватися
упокоювати
упокоюватися
уположитися
уполоти
уполювати
упоминати
упоминатися
упоминок
упомку
упон
упоперек
упопружити
упопружувати
упорати
упоратися
упоринати
упоровень
упорожні
упором
упороситися
упороти
упоруч
упоряджувати
упорядковувати
упосажити
упосажувати
упослі
упослід
упосліджати
упослідок
употай
употемку
употрійні
употужнити
употужнитися
управді
управителів
управитель
управителька
управити
управляти
управлятися
управо
уприпуст
уприсі
упричерть
уприщерть
упрівати
упроваджувати
упродовж
упросити
упроситися
упрост
упростяж
упрохати
упрохатися
упруг
упрядати
упудитись
упука
упурнути
упускання
упускати
упускне
упуст
упустити
упушити
упхати
упхнути
уп'ялити
уп'ясти
уп'ять
ураг
ураговий
урадити
урадувати
урадуватися
уражати
уражатися
уражіння
ураз I
ураз II
ураза
уразити
уразище
уразливий
уразливість
уразливо
уразний
уранішній
уранці
уратувати
урачити
ураяти
урбарія
урвант
урвати
урвиголова
урвипола
урвисько
урвитель
урда
урдяний
уредний
урекливий
уректи
уремезовувати
уременити
уремення
уремня
Борух, -ха, м. 1) Еврейское имя Борухъ. 2) борухи справляти, відмовляти, співати. Молиться (о евреяхъ). Рудан. І. 47. Жид борухи відмовляє. Ном. № 12157.
Будівничий, -чого, м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270.
Голоколосий, -а, -е. О хлѣбѣ: безостый. Пшениця голоколоса. Канев. у.
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Допрік, -ку, м. Упрекъ, укоръ. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. ІІ. 144.
Заплю́виця, -ці, ж. Насѣк.: мясная муха, Sarcophaga carnaria. Вх. Пч. І. 7.
Мажа́ра, -ри, ж. Большой возъ.
Обрідити, -джу, -диш, гл. Разрѣдить, сдѣлать рѣже, — напр. лѣсъ, вырубивъ нѣкоторыя деревья въ густо растущемъ лѣсу. Рк. Левиц.
Охайний, -а, -е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229.
Пчілка, -ки, ж. Ум. отъ пчола.
Нас спонсорують: