Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

удака
удалець
удалий
удаль
уданий
удання
уданство
удар
ударити
удармицю
ударувати
ударяти
ударятися
удати
удатне
удатний
удатність
удатно
удаток
удаха
удача
удачий
удачливий
удвадцяте
удвійзі
удвір'я
удвоє
удвох
удвуконь
удвурядь
уденішній
удень
удержати
удержування
удержувати
удержуватися
удерти
удесятерити
уджиґнути
удивитися
удивлятися
удивуватися
удила
удирати
удиратися
удити
удихати
удівати
удівець
удівонька
удід
удій
уділити
уділяти
удіти
удіяти
удка
удлище
удну
удобарити
удобен
удобряти
удова
удовбати
удовбувати
удовенко
удовець
удовецький
удовж
удовжитися
удовжки
удовжувати
удовин
удовицький
удовиця
удовиченко
удовівна
удовіти
удовки
удоволити
удовольнення
удовольнити
удовольняти
удовольнятися
удоволяти
удоволятися
удовування
удовувати
удовш
удогонь
удозвіль
удоїти
удолити
удома
удонити
удонька
удоптати
удосвіта
удосталь
удоювати
удрати
удруге
удружити
удряпнути
удуд
удурні
удушити
удушитися
удушніти
удушшя
удьорити
удягало
удяганка
удягати
удягатися
удячен
удячність
удячно
уеднати
уж
Белбас, -са, м. = бельбас.
Борода, -ди, ж. 1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. задер бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109. 2) Подбородокъ, нижняя челюсть. 3) лядська борода. Трава, которую не можетъ захватить коса. 4) стасова борода. Кусть ржи, оставляемый на нивѣ въ концѣ жатвы. 5) борода лісова. Раст. Usnea barbata. ЗЮЗО. І. 140. 6) — чортова. Vincetoxicum officinale L. Moench. ЗЮЗО. I. 141. Ум. борідка, борідонька, борідочка. Мил. 106.
Висипатися, -паюся, -єшся, сов. в. висипатися, -плюся, -пишся, гл. 1) Высыпаться, высыпаться. Висипався Хміль із міха та показав ляхам лиха. Ном. № 664. 2) Показываться, показаться, проростая, (объ усахъ, бородѣ). Висипався чорний ус. Шевч. 555.
Жартовни́к, жартовни́ця = жартівник, жартівниця.
Ласування, -ня, с. Кушаніе лакомствъ, роскошествованіе; наслажденіе.
Ля́мець, -мцю, м. Войлокъ. Вас. 156. 159. Лямці, мн. Валенки. КС. 1893. XII. 448.
Обколупати Cм. обколупувати.
Попоротися, -рюся, -решся, гл. Распороться. Черевики... попаряться. Мнж. 55.
Тафля, -лі, ж. = тахля. Ум. та́фелька. МУЕ. І. 189.
Шкулкий, шкулький, -а, -е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Н. п. Шкулкий вітер. Конст. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.
Нас спонсорують: