Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

удака
удалець
удалий
удаль
уданий
удання
уданство
удар
ударити
удармицю
ударувати
ударяти
ударятися
удати
удатне
удатний
удатність
удатно
удаток
удаха
удача
удачий
удачливий
удвадцяте
удвійзі
удвір'я
удвоє
удвох
удвуконь
удвурядь
уденішній
удень
удержати
удержування
удержувати
удержуватися
удерти
удесятерити
уджиґнути
удивитися
удивлятися
удивуватися
удила
удирати
удиратися
удити
удихати
удівати
удівець
удівонька
удід
удій
уділити
уділяти
удіти
удіяти
удка
удлище
удну
удобарити
удобен
удобряти
удова
удовбати
удовбувати
удовенко
удовець
удовецький
удовж
удовжитися
удовжки
удовжувати
удовин
удовицький
удовиця
удовиченко
удовівна
удовіти
удовки
удоволити
удовольнення
удовольнити
удовольняти
удовольнятися
удоволяти
удоволятися
удовування
удовувати
удовш
удогонь
удозвіль
удоїти
удолити
удома
удонити
удонька
удоптати
удосвіта
удосталь
удоювати
удрати
удруге
удружити
удряпнути
удуд
удурні
удушити
удушитися
удушніти
удушшя
удьорити
удягало
удяганка
удягати
удягатися
удячен
удячність
удячно
уеднати
уж
Відбігати 1, -гаю, -єш, гл. 1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг. 2) О коровѣ: окончить случку.
Запечи́, -чу́, -че́ш, гл. = запекти. Желех.
Крижалка, -ки, ж. Цѣлый кочень въ квашеной капустѣ. Kolb. І. 51.
Лелета́ти, -чу, -чеш и долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Напѣвать? Вх. Зн. 32.
Мараст, -ту, м. = мерест 1. Вх. Уг. 251.
Ма́тіхна, -ни, ж. = матінка. На тобі кошульку, моя матіхно. Мет. 177.
Наревти́, -реву, -веш, гл. Наревѣть. А нам про се пороги наші инші надії й міркування наревли. К. ПС. 136.
Нарі́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. нарі́затися, -рі́жуся, -жешся, гл. Натыкаться, наткнуться. Инший (черкес) наріжеться на пластуна, то й аминь йому. О. 1862. II. Кух. 64.
Підмочити Cм. підмочувати.
Примножа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. примно́житися, -жуся, -жишся, гл. Умножаться, умножиться, увеличиться.
Нас спонсорують: