Австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Верзякання, -ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання.
Говір, -вору, м. Говоръ. Почувся людський говір, крик.
Голуб, -ба, м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Печені голуби не летять до губи. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Ой голубчичок гуде, а голубка не знає.
Которгати, -гаю, -єш, гл. Сильно дергать, теребить, тормошить.
Кровать, -ті, ж. Кровать, ложе. І в кімнаті на кроваті спочити лягли. На моїй кроваті постілька біленька. Ум. кроватонька, кро́ваточка, кроватька. А він їй загадав постіленьку слать на тій кроватеньці. В коморонці кроватонька тесова на кроватоньці периночка пухова.
Озимина, -ни, ж. Озимь. Він з осени віддав людям землю: так за отту озимину, що вони посіяли, ми взяли грішми.
Стирник, -ка, м. = стерник 1.
Трухніти, -ні́ю, -єш, гл. Гнить, трухнуть.
Штунда, -ди, ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). 3) соб. Штундисты.