Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3

ґерґелі
ґерґера
ґерґетати
ґерґетня
ґерґецки
ґерґечник
ґерґотання
ґерґотати
ґердан
ґереґа
ґерлак
ґерлянка
ґерувати
ґецатися
ґзимс
ґзитися
ґзівка
ґзунс
ґивт
ґивтати
ґивтнути
ґиґнути
ґила
ґилун
ґилькотіти
ґирґачка
ґирд
ґирланка
ґирлиґа
ґирувати
ґіб
ґівґач
ґіпс
ґірґи
ґірґожник
ґіцкатися
ґлеґ
ґлеґати
ґледжити
ґлей
ґлейт
ґловень
ґлузи
ґлузувати
ґльоґ
ґльоґати
ґлюч
ґля
ґляґ
ґляґанець
ґляґаний
ґляґати
ґляґушки
ґлямати
ґнип
ґніт
ґноття
ґовда
ґоґа
ґоґози
ґоґозник
ґодло
ґой
ґолдувати
ґолка
ґондзоль
ґондзоляк
ґондзоляка
ґондзолячка
ґонот
ґонт
ґонталь
ґонтарь
ґонтина
ґонтовий
ґонтя
ґонтяниця
ґорґоля
ґорґолястий
ґорсет
ґоспода
ґосподарити
ґосподарів
ґосподарка
ґосподарський
ґосподарь
ґосподинин
ґосподиня
ґотка
ґотур 1
ґотур 2
ґохнути
ґрайцарь
ґрамузляти
ґранат
ґранатовий
ґраса
ґрасувати
ґрата
ґратчастий
ґратя
ґрацювати
ґреґорний
ґрейцар
ґреци
ґрече
ґречний
ґречність
ґречно
ґринджоли
ґринджолята
ґрис
ґрівджати
ґрона
ґрос
ґрузло
ґрулина
ґрулисько
ґрульовина
ґруля
Вербиченька, вербичка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Ґушува́тий, -а, -е. Покрытый шишками (на тѣлѣ). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
Ди́ня, -ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (Cм.). Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215).
Докоси́ти, -ся. Cм. докошувати, -ся.
Кісся, -ся, с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. І. 169.
Пам'яткий, -а́, -е́ Памятливый. Пам'яткий хлопець: як прочита в книжці, то зроду не забуде. Конст. у.
Полуденний, -а, -е. Полуденный, южный. І повернув Господь од сходу буйний вітер, а другою підняв з полуденного краю. К. Псал. 179.
Псалом, -лма, м. Псаломъ. Насміються на псалом той, що виллю сльозами. Шевч. 46.
Соловейків, -кова, -ве Соловьиный. Ой коби я мала орлові крила, соловейкові очі. Чуб. V. 338.
Цьвохати, -хаю, -єш и цьвохкати, -каю, -єш, гл. Стегать кнутомъ. Давай він батогом цьвохать. Грин. II. 247.
Нас спонсорують: