Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Дубча́к, -ка́, м. = дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.
За́ківка, -ки, ж. 1) Металлическая оковка конца палки, ке́лефа, топірця́. Шух. І. 275. 2) Cм. коса. Шух. І. 169.
Мі́та, -ти, ж. Мѣтка, знакъ.
Обвістити Cм. обвіщати.
Опірці нар. Опираясь. опірці ходити. Ходить, опираясь на разные предметы. Опірці по хаті ходе. Н. Вол. у.
Осувати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, сов. в. осунути, -ся, -нуся, -неш, -ся, гл. = обсувати, -ся, обсунутися.
Повершити, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Окончить дѣло. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151. 2) Превзойти. Я завтра мабуть і вас повершу спати. Славяносерб. у. Отже ж дарма, що цей бичок менший, — а він більшого за літо повершить. Міусск. окр.
Повтверяти, -ря́ю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Входить Семен до комори, — повтверані скрині. Гол. І. 80.
Роженочка, роженька, -ки, ж. Ум. отъ рожа.
Тремтіти, -мчу, -тиш, гл. Дрожать, трепетать. Нехай тремтять, рикають гори. К. Псал. 111. Роса на листях тремтіла. Шейк. Затихає голос, тремтить. Левиц. ПЙО. І. 495.
Нас спонсорують: