Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Височенько нар. Ум. отъ високо.
Гвіздє, -дя, с. соб. Гвозди. Шух. І. 88.
Дообі́дній, -я, -є. Бывающій до обѣда. Дообідня година. О. 1862. І. 81.
Дочумакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Окончить чумачество.
Кофа, -фи, ж. Кружка для воды. Федьк.
Липко́ватий, -а, -е. Липкій, клейкій, вязкій. липко́вата земля. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Намі́шувати, -шую, -єш, гл. 1) сов. в. наміси́ти, -мішу́, -сиш, гл. Намѣшивать, намѣсить. 2) сов. в. наміша́ти, -ша́ю, -єш. Намѣшивать, намѣшать. Тільки зверху чисте зерно, а в середині з половою намішане. О. 1861. VI. 75.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Рости, -ту, -теш, гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости вгору. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Вар. 293. То же значеніе имѣетъ душа росте вго́ру. Г. Барв. 442.
Хтокати, -каю, -єш, гл. Говорить: хто. Желех.