Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

усилковуватися
усиловувати
усиловуватися
усилу
усилувати
усильніти
усиляти
усилятися I
усилятися II
усинобожити
усиновити
усиновлення
усиновляти
усипати I
усипати II
усипище
усипляти
усиплятися
усиротіти
уситити
усихати
усичок
усігди
усідати
усідлати
усікати
усілякий
усінниця
усісінький
усісінько
усісти
усічи
усіяти
ускакнути
ускакувати
ускок
ускоки
ускорах
ускорен
ускосом
ускочити
ускочку
ускромадити
ускромити
ускромляти
ускрут
ускубнути
ускубти
ускучитися
уславити
уславляти
уславлятися
услід
услон
услуга
услуговувати
услугування
услугувати
услужити
услужливий
услужник
услухнути
усмагнути
усмажитися
усмак
усмакувати
усмерть
усмикнути
усмирити
усмиряти
усмілитися
усміти
усміх
усміхатися
усміхливий
усміхнутися
усмішити
усмішка
усмоктати
усмоктувати
усмоктуватися
усмолити
усмолювати
уснаститися
усобитися
усобиця
усобник
усовістити
усовіщати
усок
усокотити
усоліти
усолодати
усолодити
усолодитися
усоромити
усохлий
усохнути
усохти
усочок
успівати
успішати
успішатися
усподі
усправедливити
усправедливитися
усправедливлювати
усправжки
успятки
уста
уставання
уставати
уставити
уставка
уставляти
установа
установити
установляти
устанок
устарати
Відтоптати Cм. відтоптувати.
Зазнава́ння, -ня, с. 1) Испытаніе. 2) Знакомство. 3) Близкія, любовныя отношенія. А жаль мені дівування, ню прежнюю зазнавання: ой як же ми любилися. Мил. 117.
Зануря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. зану́ритися, -рюся, -ришся, гл. Погружаться, Погрузиться въ воду. Угор.
Зітлі́ти, -тлію, -єш, гл. Истлѣть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. І. 191.
Никони, -нів, м. мн. 1) Третій день послѣ праздниковъ. Балт. у. 2) никони ловити = никати. Що його робить? — Никони ловить. Ном. № 10345.
Паламарів, -ре́ва, -ве Принадлежащій пономарю.
Покривайниця, -ці, ж. = покривальниця. Покривайниця плаче, покриватись не хоче. Чуб. IV. 367.
Присмерджувати, -джую, -єш, гл. Припахивать, немного вонять. Риба вже присмерджує. Рк. Левиц.
П'ястися, пнуся, пнешся, гл. 1) Лѣзть, взбираться, карабкаться. П'явсь, п'явсь на ту гору, — не зопнеться. Пнеться, як жаба до гусяти. Чуб. І. 250. П'явся до гетьманування на Вкраїні. К. ХП. 11. 2) Силиться, напрягать силы. Вона взяла і сповила його. От він п'явсь — п'явсь, п'явсь — п'явсь, — не порвав. Чуб. II. 288. Ми чотирі годи п'ялися, платячи аренду, і скотину позбували, — так несила наша держати землю. Волч. у.
Цес, цеся, мѣст. = цей, ця. Винесла назад суди на цес світ. Гн. II. 11. Цеся дитина.... буде бідувати. Гн. І. 10.
Нас спонсорують: