Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

музика
музикант
музицтво
музиченько
музичка
музичний
музьки
музюк
мука 1
мука 2
мукати
мул I
мул II
мулистий
мулити 1
мулити 2
мулитися 1
мулитися 2
мулір
мулкий
мулька
мулький
мулько
мульникуватий
мулювати
мулявка
муляний
муляр
мулярник
мулярство
мулярський
мулярчук
муляти
мулятися
мума
мундер
муниця
муничитися
мур
мурава
муравель
муравельний
муравий
муравиний
муравиця
муравище
муравіння
муравка
муравлиний
муравлиння
муравник
муравчаний
мураль
муранділь
мурар
мурашва
мурашинник
мурашка
мурашковина
мурашник
мурашня
мурвань
мурга
мургій
мурда
мурей
мурза
мурзак
мурзалець
мурзати
мурзатий
мурзатися
мурий
мурин
мурина
муринка
муринський
мурівчик
муріг
муркати
муркач
муркіт
муркотати
муркотило
муркотій
муркотіти
муркотня
мурло
мурманька
мурманьчий
мурмило
мурмотати
мурно-камінь
мурований
мурованиця
муроломний
мурування
мурувати
муруга
муругий
мурчак
мурчати
мурчок
мурянка
мурянчаний
мурянчий
мурях
мус
мусак
муселець
мусити
мусіти
мускати
мускота
мускотіти
муст
мусування
мусувати
мусуватися
мусулес
Гець меж. 1) = гоц. Вона вже вбралась, да стала така дуже хороша; а він і каже:. «гець-гець, тепер ходи в танець». Рудч. Ск. II. 63. 2) Восклицаніе, натравливающее собакъ, тоже, что и гаць-го-га, кусі. Kolb. I. 65.
Зірно нар. = зоряно. Г. Барв. 207.
Змія, змії, ж. Змѣя. А під тим каменем да люта змія лежить. Чуб. III. 440. Ум. змійка.
Зомлілий, -а, -е. Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158.
Лихови́на, -ни, ж. Несчастный случай.
Народо́вий, -а, -е. Народный.
Пипка, -ки, ж. 1) Сосокъ на груди. Конст. у. Вх. Пч. І. 15. 2) Сосокъ въ молочномъ рожкѣ. 3) Носокъ въ молочникѣ, чайникѣ.
Піч, пе́чі, ж. Печь. Вас. 193. Чуб. VII. 380. Піч наша регоче, коровая хоче. Мет. 164. мовчи, бо піч у хаті. Молчи, — есть лишніе люди. ХС. III. 48. піч гончарська. Обжигальная печь для посуды. Шух. І. 263. Ум. пічка.
Подрібнити, -бню́, -ниш, гл. Раздробить, раздѣлить на малыя части. Як і їсти ту рибу, що ти її так подрібнила?
Понагортати, -та́ю, -єш, гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.
Нас спонсорують: