Беркиць! меж. Для означенія момента паденія: кувыркъ! шлепъ! Беркиць у яр! Беркиць обидва під лаву.
Галайкуватий, -а, -е. Крикливый, болтливый.
Гладити, -джу, -диш, гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Также: гладити «додому» и «з дому».
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить.
Дереси́на, -ни, ж. Отдѣльный экземпляръ растенія горецъ. Ум. Дереси́нка, дареси́нонька.
Зво́дник, -ка, м. = звідник.
Молоду́ха, -хи, ж. = молода. Ой дайте нам стільця, дайте нам ще й гребінця, дайте ще й кожуха, щоб сіла молодуха.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Прикинути, -ся. Cм. прикидати, -ся.
Сплющати, -ща́ю, -єш и сплющувати, -щую, -єш, сов. в. сплющити, -щу, -щиш, гл. Закрывать, закрыть, сомкнуть (глаза). Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу: через тебе, моя мила, в чорний гріб заляжу.
Цюку, цюку-на!, меж. Призывъ для свиней.