Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мохнаток
моховий
моховик
моховитий
мохталь
мохунка
моцак
моцарство
моцарь
моцний
моцуватися
моцуля
моцьо
моцювати
моцюватися
моцюголов
мочар
мочаристий
мочаруватий
мочати
мочва
мочена
мочерет
мочи
мочивий
мочилинівка
мочило
мочити
мочитися
мочка
мочливий
мочний
мошенство
мошенський
мошечка
мошка
мошка 2
мошнач
мошнухи
мошок
мошонка
мощирь
мощі
мразниця
мрака
мрево
мрець
мриґати
мрійний
мрійник
мрійниця
мріти
мрітися
мрітно
мрія
мріяти
мружити
мрук
мрука
мрукати
мряка
мряч
мрячити
мрячка
мрячний
мрячно
мстивий
мстивість
мстиво
мстити
мститися
му I
му II
мугикати
мугирь
мугирька
мугиряка
мудерний
мудзуля
мудики
мудник
мудо
мудрагель
мудраґель
мудрак
мудрація
мудренець
мудрець
мудрий
мудрик
мудрина
мудрість
мудріти
мудрішки
мудро
мудрований
мудрота
мудрощі
мудрування
мудрувати
мудруватися
мудряха
мудь
муж
мужва
мужик
мужиків
мужикувати
мужицтво
мужицький
мужичий
мужичити
мужичище
мужичка
мужний
мужній
мужність
мужно
мужчир
муза
Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Висмажуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. висмажитися, -жуся, -жишся, гл. Выжариваться, выжариться, вытапливаться, вытопиться (о жирѣ).
Гемонський, -а, -е. Демонскій. — Употребляется какъ бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Стор. МПр. 40. Гемонські діти. Мир. Пов. І. 146.
Гира! меж. Понуканіе для лошади. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Допомина́ння, -ня ср. Домогательство.
Півчварти числ. Двѣ съ половиной (при сущ. ж. p.). Шукали, гляділи і півчварти неділі. Чуб. V. 1071.
Пластовик, -ка, м. = пластовець. Вх. Зн. 50.  
Приземкуватий, -а, -е. 1) У самой земли растущій, низкій. 2) Приземистый (о человѣкѣ). Чоловік плечистий, приземкуватий. МВ. ІІ. 182. 3) О человѣкѣ: не имѣющій возвышеннаго духа. Чим вони рівня приземкуватим людям? К. ХП. 130.
Притрушувати, -шую, -єш, сов. в. притруси́ти, -шу́, -сиш, гл. Посыпать, посыпать, присыпать сверху. Онисько закопав його в землю, ще й зверху притрусив сухим бадиллям. Левиц. Пов. 228.
Скубрій, -рія, м. Взяточникъ, любящій содрать. Черн. г.
Нас спонсорують: