Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мохнаток
моховий
моховик
моховитий
мохталь
мохунка
моцак
моцарство
моцарь
моцний
моцуватися
моцуля
моцьо
моцювати
моцюватися
моцюголов
мочар
мочаристий
мочаруватий
мочати
мочва
мочена
мочерет
мочи
мочивий
мочилинівка
мочило
мочити
мочитися
мочка
мочливий
мочний
мошенство
мошенський
мошечка
мошка
мошка 2
мошнач
мошнухи
мошок
мошонка
мощирь
мощі
мразниця
мрака
мрево
мрець
мриґати
мрійний
мрійник
мрійниця
мріти
мрітися
мрітно
мрія
мріяти
мружити
мрук
мрука
мрукати
мряка
мряч
мрячити
мрячка
мрячний
мрячно
мстивий
мстивість
мстиво
мстити
мститися
му I
му II
мугикати
мугирь
мугирька
мугиряка
мудерний
мудзуля
мудики
мудник
мудо
мудрагель
мудраґель
мудрак
мудрація
мудренець
мудрець
мудрий
мудрик
мудрина
мудрість
мудріти
мудрішки
мудро
мудрований
мудрота
мудрощі
мудрування
мудрувати
мудруватися
мудряха
мудь
муж
мужва
мужик
мужиків
мужикувати
мужицтво
мужицький
мужичий
мужичити
мужичище
мужичка
мужний
мужній
мужність
мужно
мужчир
муза
Довередува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. 1) Добиться капризами чего. Та вона ж не панянка! Нехай вже ті вередують, поки довередуються свого. Кв. 2) Докапризничаться.
Курмаччя, -чя, с. соб. Отрепья, лохмотья. Желех.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. Пасх. вірша. КС. 1882. IV. 171. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли. Черк. у.
Паркановий, -а, -е. Относящійся къ забору, заборный.
Помишлення, -ня, с. Помышленіе. Тілько моєї й думки, тілько і помишлення, щоб швидче бути укупі з Марусею. Кв.
Пообмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Оклеветать (многихъ).
Поплодитися, -димося, -дитеся, гл. Родиться, наплодиться, виплодиться. А вони ж із чого поплодились? І вони ж із мужиків породились. ЗОЮР. І. 162.
Родитель, -ля, м. Родитель, отець. Чуб. III. 29. Шануй учителя паче родителя. Ном. № 6101. роди́телі. а) Родители, отецъ и мать. Та я ж буду віконечка одсувать і своїх родителів в гості виглядать. Мил. 181. б) Родственники (покойные?) Дочь плачетъ надъ мертвымъ отцомъ. Стрічайте, мої родителі, мого татуся рідненького, пробірайте містечко коло себе близесенько і доглядайте так, як. я доглядала. Мил. 189. На проводи в нас на гробки ходять, родителів поминають. Черниг. г.
Спасівський, -а, -е. Бывающій въ успенскій постъ. Швидко висохла вона (хата) на гарячому спасівському сонці. Левиц. І. 331.
Уплодити, -джу, -диш, гл. Родить, породить. Ночник тебе уплодив. Ном. № 3578.
Нас спонсорують: