Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

мохнаток
моховий
моховик
моховитий
мохталь
мохунка
моцак
моцарство
моцарь
моцний
моцуватися
моцуля
моцьо
моцювати
моцюватися
моцюголов
мочар
мочаристий
мочаруватий
мочати
мочва
мочена
мочерет
мочи
мочивий
мочилинівка
мочило
мочити
мочитися
мочка
мочливий
мочний
мошенство
мошенський
мошечка
мошка
мошка 2
мошнач
мошнухи
мошок
мошонка
мощирь
мощі
мразниця
мрака
мрево
мрець
мриґати
мрійний
мрійник
мрійниця
мріти
мрітися
мрітно
мрія
мріяти
мружити
мрук
мрука
мрукати
мряка
мряч
мрячити
мрячка
мрячний
мрячно
мстивий
мстивість
мстиво
мстити
мститися
му I
му II
мугикати
мугирь
мугирька
мугиряка
мудерний
мудзуля
мудики
мудник
мудо
мудрагель
мудраґель
мудрак
мудрація
мудренець
мудрець
мудрий
мудрик
мудрина
мудрість
мудріти
мудрішки
мудро
мудрований
мудрота
мудрощі
мудрування
мудрувати
мудруватися
мудряха
мудь
муж
мужва
мужик
мужиків
мужикувати
мужицтво
мужицький
мужичий
мужичити
мужичище
мужичка
мужний
мужній
мужність
мужно
мужчир
муза
Да́коди нар. Иногда. Вх. Уг. 235.
Запа́ска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. запа́сонька, зап́асочка.
Моцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Усиливать, напрягать, укрѣплять.
Навкоси́, навкося́, нар. Наискось, косо. Cм. навскоси. Катерина навкоси перетягнула свій рот. Левиц. І.
Сирісінький, -а, -е. Совершенно сырой.
Сіделка, -ки, ж. Сѣделка. Вас. 160.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. МПр. 64. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. Ном. № 1831. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.
Халазія, -зії, ж. Трепка, взбучка, потасовка. Зевес не дурно похвалявсь: получит добру халазію він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29.
Швайкуватий, -а, -е. = швайковитий.
Щикавка, -ки, ж. = икавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. ЕЗ. V. 191. Ум. щи́кавочка. ЕЗ. V. 191.
Нас спонсорують: