Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

малярівна
малярка
малярня
малярство
малярський
малярувати
малярчук
маляса
малясковий
малятко
мама
мамай
мамалиґа
мамин
мамій
мамка
мамкати
мамкувати
мамонька
мамочка
мамрати
мамсик
мамула
мамулити
мамун
мамуна
мамунечка
мамунка
мамуня
мамусенька
мамусечка
мамуся
мамця
мамчин
мамчити
мамчич
мана
манастирище
манастирський
манастирь
манатка
манаття
манахвейка
мандебурка
мандебуряник
мандель
манджак
манджати
мандра
мандри
мандрика
мандрівець
мандрівка
мандрівний
мандрівочка
мандрівський
мандрування
мандрувати
мандрьоха
манити
манівець
маніжити
маніжитися
манір
маніра
маніритися
манірний
манісінький
манія
манливий
манна
манок
маноцівник
манта
мантачити
мантачка
мантиляти
мантити
мантули
мантулити
мантулки
мантяр
манурія
манути
манутися
манушечка
манушка
манька
манько
манькут
манюній
маняк
манячити
мапа
мара
маранча
мараст
марвавкати
марга
марево
марена
марець
маржина
мари
марина
марити
маритися
маришка
марище
марім'ята
маркітний
маркітно
маркота
мармазинка
мармиза
мармор
марморовий
мармос
мармотати
мармуза
Бриженятка, -ток, с. мн. ум. отъ брижі.
Букшпановий, -а, -е. Буксовый.
Дурні́сінько нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершенно даромъ. Утік панич, выкормивши коні дурнісінько. Хата, 95. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита. Левиц. Пов. 337.
Одинадцятка, -ки, ж. Полотно въ 11 пасмъ. Лебед. у. (Залюб.).
Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.
Проплигати, -га́ю, -єш, гл. Проскакать, пропрыгать.
Риньовка, -ки, ж. Горный ключъ. Житом.
Судній, -я, -є., судний, -а, -е. 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194. 2)день. а) День страшнато суда. Одрадніще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. Єв. Мр. VI. 11. б) Праздникъ у евреевъ. Тоді був у жидів судний день. Драг. 58. 3)де́шка. Та доска, подъ которую человѣкъ ложится до дня страшнаго суда, т. е. — гробовая доска; поэтому, до судньої дошки — до смерти. Пам'ятатимеш до нових віників і до судної дошки, покуль пороху на очі насиплють. Ном. № 3645.
Чумарчина, -ни, ж. = чумарка. Мил. 105.
Нас спонсорують: