Безчисна прил. ж. — мережка. Такая мережка, въ которой нѣтъ чисниць, т. е. всѣ нитки утка выдернуты.
Одіз.. Cм. відізвати, -ся.
Пістолетя, -тя, с. Пистолетъ. З пістолєтє оден другого застрілить.
Повисаджувати, -джую, -єш, гл.
1) Высадить (многихъ).
2) Выломать, выбить (двери, напр., во множествѣ).
3) Поднявъ, посадить на что (во множествѣ).
Подоважувати, -жую, -єш, гл. Довѣсить (во множествѣ).
Псалтирка, -ки, ж. Книга псалтырь. Ум. псалти́рочка. Дякові пишу чорну ягницю, щоби читав псалтирочку цілую нічку.
Руїнник, -ка, м. Разрушитель. Наслідити руїнника монгола.
Точитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. 5) Катиться. Точилися вози з гори. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п'яному) закрутиться, то він так і точиться. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. А тим часом розмова точиться та точиться.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
Храмий, -а, -е. = хромий. Сліпий не баче, а храмий не скаче.