Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

меншити
меншість
мень
менька
меньок
мерва
мервистий
мервисько
мервити
мервіти
мергаснути
мерегий
мережа
мережаний
мережати
мереже нка
мережити
мережка
мережуваний
мережуватий
мережчатий
мереконіти
мерена
мерендати
мерендзати
мерендя
меренька
мерест
мерза
мерзененький
мерзений
мерзеник
мерзенитися
мерзено
мерзенство
мерзинець
мерзити
мерзлий
мерзлуватий
мерзляк
мерзлякуватий
мерзлячок
мерзнути
мерзосвітній
мерзти
мерин
меркнути
мерковея
меркти
меркурія
мерлий
мерлини
мерлиця
мерло
мерляк
мерлятина
мертвець
мертвецький
мертвечина
мертвий
мертвити
мертвіти
мертво
мертв'як
мертвяків
мертв'ячка
мертв'ящий
мерти
мерущий
мерхнути
мерхти
мерцвя
мерцвяк
мерча
мерчик
мерчук
мерша
мершавиця
мершаник
мершанка
мерщенько
мерщій
мерявий
мести
местний
местник
местниця
мет
мета
метал
металевий
металец
металичний
металь
метальня
метанина
метаритися
метати
метатися
метелик
метелиця
метеличок
метеллюгати
метелочки
метений
метениця
метець
метикувати
метикуватий
метіж
метіль I
метіль II
метільник
метільниця
метка
меткий
метко
метла
метластий
метлиця
Зага́ювання, -ня, с. Замедленіе, задержка.
Лаґун, -на, м. Стволъ дерева въ нако́ті. Н. Вол. у. Cм. накіт.
Місте́ць и пр. = мистець и пр.
Пеститися, -щуся, -стишся, гл. Нѣжиться. Добре ся там пестити, де піч велика і є кому варити. Ном.
Підкидати, -да́ю, -єш, сов. в. підкинути, -ну, -неш, гл. 1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро. Рудч. Ск. І. 61. 2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Грин. І. 152. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Шевч. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. Рудч. Ск. І. 39. А підкинь у грубу ще дров. 3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.
Пополошитися, -шимося, -шитеся, гл. Испугаться, встревожиться (о многихъ).
Свят, -а, -е. *) Для этого слова и его производныхъ принято въ литературѣ правописаніе безъ апострофа, — такъ и выговариваетъ эти слона украинская интеллигенція; но народное произношеніе отличается отъ этого выговора. Народъ выговариваетъ и святий, и сьватий, и светий, и сятий. Вопросъ этотъ не изслѣдованъ въ достаточной мѣрѣ, собраны лишь нѣкоторые матеріалы къ нему (Cм., напр.: Житецкій, Очеркъ звук. ист. млр. нар., 250; — Науменко, Обзоръ фонет. особ. млр. рѣчи, 43; — Михальчукъ въ «Трудахъ» Чуб. VII, 482; — Верхратський, Про говор галиц. лемків, 62, 63. — Гринченко, Отзывъ о соч. А. Н. Малинки, 61 — 62). Мы удерживаемъ здѣсь правописаніе безъ апострофа, не считая въ то-же время этотъ вопросъ окончательно рѣшеннымъ. 1) = святий. Як дух свят. Ном. № 6779. 2)день. Праздничный день. Покупляв їй да Яковко про свят-день сережки. Чуб. III. 131. 3)вечір. Канунъ Рождества.
Таківський, -а, -е. Таковскій. Таківський з лоба. Ном. № 4858. Еге, вона таківська була. Г. Барв. 423. Ми роду не таківського, ми роду королівського. Грин. III. 437.
Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у. 2) Варить (о желудкѣ). Угор. 3) = цькува́ти. Вх. Зн. 71.  
Удатне нар. Удачно. Проміння там то вдатне змальовано. Св. Л. 26.
Нас спонсорують: