Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

митіль
митний
митник
митниця
мито
митра
митрополит
митусь
митутя
мить
митьма
мих
михайлик
мицька
мицьковий
мицьковина
мицьо
мичка
миччу
миш
миша
мишак
мишар
мишастенький
мишастий
мишатий
мишатина
мишачий
мишачок
мишва
мишеня
мишина
мишій
мишка
мишкати
мишкувати
мишовій 2
мишодав
мишоїд
мишокрілик
мишолівка
мишоловка
мівний
мід
мідень
мідик
мідиця
мідний
мідниця
мідняк
мідунка
мідушиця
мідь
мідяк
мідяний
мідяниця
мідянка
мідянчик
мідяр
мідярня
мідярство
між
міждо
міз
міздро
міздря
мізерія
мізкатися
мізковня
мізкування
мізкувати
мізок
мізчити
мізька
мізюк
мій
мійсце
мійський
мілина
міліти
мілкий
мілко
мілковеддя
міло
мілоч
міль
мільга
міна
мінджувати
мінити
мінитися
мінливий
міньба
міньма
міняйло
міняк
міняти
мінятися
мір
міра
мірити
мірка
міркований
міркування
міркувати
міркуватися
мірний
мірник
мірницький
мірність
мірно
мірочка
мірошник
мірошниківна
мірошникувати
мірошницький
мірошниченко
мірошничка
міртук
мірчий
Ганчарський, -а, -е = гончаровий. Єв. Мт. XXVII. 7, Шух. І. 259. Глина ганчарська. Вас. 177.
Дошпаро́вувати, -вую, -єш, сов. в. дошпарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Домазывать, домазать при обмазкѣ хаты глиной, при замазываніи щелей. Дошпаровуй уже швидче, а то ж воно висхне. Харьк.
Дя́дьо, -дя, м. 1) Дядя (дѣтск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отецъ. Желех.
Запле́ухи, -ух, ж. мн. Родъ дѣтской игры въ прятки. Ив. 51.
Засто́яний, -а, -е. Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома. Камен. у.
Князьство, -ва, с. = князівство.
Колись нар. 1) Когда-то, нѣкогда, прежде. Буж колись шляхетчина. Шевч. Колись і ти був в такій неволі, як ми тепера. Макс. Щоб народ дививсь та не забував, як колись за батьків та за дідів діялось. К. ЧР. 2) Когда-нибудь. Нароблять вони колись нам до сто чортів лиха. Стор. 3) Какъто разъ. Колись прихожу, а він такий гнівний.
Мно́го нар. = багато. Да побіжи в чисте поле, чи йде ляхів много. Макс. не у мнозі. Не во множествѣ. Не гнівайся, тестю! не у мнозі зять іде. Мет.
Обрямувати, -му́ю, -єш, гл. = облямувати. Лоб, обрямований густим чорним волоссям. Левиц. Пов. 54.
Озивати, -ва́ю, -єш, сов. в. озва́ти, -зву, -ве́ш, гл. Окликать, окликнуть, позвать. Треба озвати Максима, чи не поможе нам стягти цю колоду на сани. Радом. у.
Нас спонсорують: