Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опарати
опарити
опарканити
опарканювати
опарканюватися
опарь
опарювати
опарюватися
опас
опасання
опасати
опасистий
опаска
опаскуджувати
опаскуджуватися
опасок
опасти
опасть
опасувати
опасуватися
опат
опатрати
опатський
опачина
опашки
опека
опекти
опентати
опеньгати
опеньгатися
опеньок
операч
оперед
оперезати
оперезатися
оперечитися
оперитися
оперіщити
опернатіти
опецок
опецькуватий
опецьок
опиватися
опилий
опилок
опинатися
опинитися
опинка
опириця
опирь I
опирь II
опиряка
опис
описати
описка
описковий
описовий
описувати
описуватися
опит
опитати
опитися
опитувати
опиус
опихати
опихатися
опияка
опівденний
опівдні
опівзати
опівзні
опівночі
опізнитися
опій
опійство
опіка
опікання
опікати
опікатися
опікун
опікунка
опір 1
опір 2
опірати I
опірати II
опіратися
опіром
опірці
опісля
опічок
опішілий
опішіти
опішний
опіяка
оплава
оплаканий
оплакати
оплакувати
оплатити
оплатки
оплать
оплачувати
оплачуватися
оплентати
опленути
оплеснути
оплести
оплета
оплетини
оплинути
оплін
опління
оплінь
опліт
оплітати
оплітатися
оплітка
опліч
опліччя
оплутати
Завздо́вж, завздо́вжки, нар. = завдовжки.
Затужа́віти, -вію, -єш, гл. = затугавіти. Затужавіла капуста. Зміев. у.
Канархист, -та, м. Клирошанинъ. Бил. Нос.
Клуб, -ба, м. 1) Клубокъ. Побачила відьму, що клубом котилась. Кв. І. 182. Попід мостом трава ростом да й стелеться клубом. Грин. III. 75. 2) мн. Бедра (у скота). Рудч. Чп. 254.
Мерзе́ник, -ка, м. Мерзкій человѣкъ, мерзавецъ. Ти, мерзенику! Вх. Лем. 435.
Покочистий, -а, -е. = покотистий. Покочиста дорога. Васильк. у.
Угайка, -ки, ж. Потеря времени. (Зміев. у.). Як би з ранку зараз узялася була, то скільки б зробила, а то поки принесла то води, то кізяків, та поки посходились — от і вгайка.
Хряпко нар. О дорогѣ: покрыто колотью. Дуже хряпко їхать, — так колеса і підскакують, — тоді саме підмерзло. Новомоск. у. Тоді було сухо, я це добре запримітив. Ішов дощик і підмерзло, стала ніби то ожелідь. Але хоча й було хряпко, так у мене коні були ковані. Екатер. у.
Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. Ном. Заг. № 463. У неї вже четверо дітей. Харьк.
Чинити, -ню́, -ниш, гл. 1) Дѣлать, производить, исполнять. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Ті мати гречаники чинить. Мил. 95. Не чини лихого, не бійся нічого. Ном. № 4442. Порядки чинити. Мет. 179. чини мою во́лю. Исполняй мое желаніе. АД. І. 260. чині́те ласку! Сдѣлайте одолженіе! пожалуйста! Чиніте ласку, внесіть ковбаску! Чуб. III. 476. 2) О змѣѣ: класть яйца. Гадина чинить уперед яйце, а потім віводить гадиніта. Шух. І. 238. 3) Дубить, выдѣлывать (кожу).
Нас спонсорують: