Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опарати
опарити
опарканити
опарканювати
опарканюватися
опарь
опарювати
опарюватися
опас
опасання
опасати
опасистий
опаска
опаскуджувати
опаскуджуватися
опасок
опасти
опасть
опасувати
опасуватися
опат
опатрати
опатський
опачина
опашки
опека
опекти
опентати
опеньгати
опеньгатися
опеньок
операч
оперед
оперезати
оперезатися
оперечитися
оперитися
оперіщити
опернатіти
опецок
опецькуватий
опецьок
опиватися
опилий
опилок
опинатися
опинитися
опинка
опириця
опирь I
опирь II
опиряка
опис
описати
описка
описковий
описовий
описувати
описуватися
опит
опитати
опитися
опитувати
опиус
опихати
опихатися
опияка
опівденний
опівдні
опівзати
опівзні
опівночі
опізнитися
опій
опійство
опіка
опікання
опікати
опікатися
опікун
опікунка
опір 1
опір 2
опірати I
опірати II
опіратися
опіром
опірці
опісля
опічок
опішілий
опішіти
опішний
опіяка
оплава
оплаканий
оплакати
оплакувати
оплатити
оплатки
оплать
оплачувати
оплачуватися
оплентати
опленути
оплеснути
оплести
оплета
оплетини
оплинути
оплін
опління
оплінь
опліт
оплітати
оплітатися
оплітка
опліч
опліччя
оплутати
Відряжатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відрядитися, -джуся, -дишся, гл. = виряжатися, вирядитися. Куди ти убіраєшся, куди ти одряжаєшся? Мил. 209.
Горя́ч, -ча, м. Жара, зной. Желех. В літі.... серед спеки та горяча, коли всі баюри повисихають.... Гн. І. 28.
Дзи́ґати, -ґаю, -єш, дзи́ґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Юлить, вертѣться. Годі тобі дзиґати. Староб. у. Що ти тут дзиґаєшся — геть відсіля. Староб. у.
Моло́зиво, -ва, с. Первое молоко послѣ родовъ у женщины, коровы и пр. іти́ до кого на молозиво. Идти поздравлять съ новорожденнымъ. Полт.
Осторожність, -ности, ж. Осторожность. Матися на осторожности. Быть осторожнымъ. Як тільки трісне труна, ти читай, а другий раз як трісне, то майся на осторожности. Чуб. І. 202.
Підсинювати, -нюю, -єш, сов. в. підсинити, -ню́, -ниш, гл. Подсинивать, подсинить. Десь ти, козачко, синьки купила, що ти собі очі підсинила. Чуб.
Погнівити, -влю, -виш, гл. 1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж. О. 1862. IV. 89. 2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити. Мил. Св. 59.
Подокошувати, -шую, -єш, гл. Докосить (во множествѣ).
Прілоокий, -а, -е. Съ больными глазами. Чуб. VII. 577.
Стрілочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ стріла. 2) Родъ растенія. Обсади мене трьома зіллями: першим зіллям — гвоздичками, другим зіллям — васильками, третім зіллям — стрілочками. Маркев. 11.
Нас спонсорують: