Віднога, -ги, ж.
1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Дуб був високий, а на дубі три одноги були.
2) Рукавъ рѣки.
3) Отрогъ горы.
Залоскота́ти, -чу́, -чеш, гл. Защекотать. Може вийшла русалонька матері шукати, а може жде козаченька, щоб залоскотати. Панночка загадочок не вгадала, русалочка панночку залоскотала.
Лица́рство, -ва, с. Рыцарство. Козацькі війни з ляхами, запорожське лицарство, — надали сміливости народові.
Мочли́вий, -а, -е. Мокрый, дождливый. Мочливе літо було сей год.
Перевозець, -зця, м. = перевізник. Ой ви, хлопці-перевозці, перевезіть мене на той бік Дунаю.
Подзюбати, -баю, -єш, гл.
1) Поклевать. Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали.
2) подзюбаний. Изрытый оспой. Хоча бо я й подзюбана на виду, таки ж бо я зроблена доладу. Там така гидка пика подзюбана.
Поросколупувати, -пую, -єш, гл. Расковырять (во множествѣ).
Поцмокнути, -ну, -неш, гл. Чмокнуть. Віддали дочки, а свої парубки лиш поцмокнули.
Сапильно, -на, с. Ручка у сапи.
Срати, -серу, -реш, гл. Испражняться, орать.