Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

озимніти
озимовий
озимок
озирати
озиратися
озирк
озиркнутися
озирнути
озівський
озірка
озія
озлість
ознаймити
ознаймувати
ознака
означати
озниця
ознобитися
озов
озолотити
озолочувати
озолочуватися
озувати
озуватися
озь-де
озьмінь
озюм
ой
ойкати
ойойкати
ок
окадькуватий
оказатися
оказія
оказуватися
окаїстий
окайка
окалясом
окань
окапини
окарувати
окаряч
окатий
окахтист
окація
окацубнути
окаювання
окаянець
окаянний
окаянниця
океан
окид
окидати
окидь
окинути
окипати
оків
окіл
окільце
окіп
окіст
окіян
окладати
окладина
окладка
окладкуватий
окладник
оклеїна
оклепанець
оклепати
оклепок
оклецькуватий
оклецьок
оклигати
окликати
окликатися
оклинцювати
окличен
окличник
оклій
оклонити
оклоняти
оклунок
оклякнути
око
оковзнутися
окови
оковирний
оковита
оковитка
околеса
околеція
околиця
околичник
околичній
околишній
околіти
околія
около
околом
околот
околотити
околотиця
околотувати
околяса
окоман
окоммкнуть
окомон
окомонша
окона
оконити
оконом
окономичний
окономія
окономша
оконце
окопати
окописько
окопище
окопувати
Благання, -ня, с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63.
Відомість, -мости, ж. 1) Свѣдѣніе, знаніе. 2) Извѣстіе. В салдати тя віддам. — відомости ся сподію. Чуб. V. 234. Cм. відом.
Гірок, -рка, -ке = гіркий. Не будь солодок — проглинуть, не будь гірок — прокленуть. Г. Барв. 512.
Грідушки́(-шок,, ж?). Переднія части кептара. Шух. І. 122.
Ґіб, -ба, м. пт. сорокопутъ, Lanius. Вх. Лем. 407.
Ивилга, -ги, ж. Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.
Ля́гома, -м, с. мн. = лягови. Пізно, об лягома приїхав. Зміев. у.
Укочувати, -чую, -єш, сов. в. укотити, укочу, -тиш, гл. 1) Вкатывать, вкатить. 2) Укатывать, укатать. Дорога вкочена. 3) Вкатываться, вкатиться. Обідньої доби саме пані вкотила, як на колесах. МВ. І.
Устарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться, созрѣть вполнѣ. Поки молода кукуруза, то біла, а як устаріється — жовта. Н. Вол. у. Хай устаріються огірки, то буде на насіння. Н. Вол. у. Устарівся мак. Грин. II. 86.
Шибениця, -ці, ж. Висѣлица. Злодія на шибеницю ведуть, а він ще каже, що не винен. Ном. № 2671.
Нас спонсорують: