Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

озимніти
озимовий
озимок
озирати
озиратися
озирк
озиркнутися
озирнути
озівський
озірка
озія
озлість
ознаймити
ознаймувати
ознака
означати
озниця
ознобитися
озов
озолотити
озолочувати
озолочуватися
озувати
озуватися
озь-де
озьмінь
озюм
ой
ойкати
ойойкати
ок
окадькуватий
оказатися
оказія
оказуватися
окаїстий
окайка
окалясом
окань
окапини
окарувати
окаряч
окатий
окахтист
окація
окацубнути
окаювання
окаянець
окаянний
окаянниця
океан
окид
окидати
окидь
окинути
окипати
оків
окіл
окільце
окіп
окіст
окіян
окладати
окладина
окладка
окладкуватий
окладник
оклеїна
оклепанець
оклепати
оклепок
оклецькуватий
оклецьок
оклигати
окликати
окликатися
оклинцювати
окличен
окличник
оклій
оклонити
оклоняти
оклунок
оклякнути
око
оковзнутися
окови
оковирний
оковита
оковитка
околеса
околеція
околиця
околичник
околичній
околишній
околіти
околія
около
околом
околот
околотити
околотиця
околотувати
околяса
окоман
окоммкнуть
окомон
окомонша
окона
оконити
оконом
окономичний
окономія
окономша
оконце
окопати
окописько
окопище
окопувати
Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати. Вх. Уг. 229.
Відслоняти, -няю, -єш, сов. в. відслони́ти, -ню́, -ниш, гл. Отслонять, отслонить, открывать, открыть. Одслонила заслінку. Рудч. Ск. II. 41.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Наклинцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Набить колышками (стѣну).
Поманеньку, поманесеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Приглянути, -ну, -неш, гл. = приглядіти. Дитину приглядять, а мене хто тепер пригляне? Кв.
Саморучний, -а, -е. Самодѣльный. Рушники саморучні. Екатер. у. (Залюб.).
Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181.
Тіснісінько нар. Совсѣмъ тѣсно. Шейк.
Трунов, -нви, ж. = трунва. Вх. Зн. 71.
Нас спонсорують: