Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обзив
обзиватися
обзирати
обзлачний
обзначити
обзнобити
обзолотити
обзори
оби
обиватель
обида
обидва
обидві
обидвоє
обиденкою
обиденний
обидень
обидний
обидник
обидниця
обидно
обиймиця
обийстя
обихвіст
обихідка
обихідчастий
обичай
обичайка
обичайний
обібрати
обігнати
обігнути
обіграти
обігріти
обід
обід 2
обідання
обідати
обіддя
обідець 1
обідець 2
обідительно
обідити
обідник
обіднити
обіднитися
обідній
обідніти
обідняшній
обідонько
обідранець
обідранка
обідрати
обіжати
обіждати
обіз
обізватися
обіздріти
обіздрітися
обізнавати
обізрітися
обіймання
обіймати
обійматися
обійми
обіймити
обіймище
обійняти
обійстя
обійти
обік
обікласти
обікрасти
обілляти
обіллятися
обіперти
обіпрати
обіпрясти
обіп'ясти
обірати
обірвати
обірка
обірник
обірок
обіруч
обіручки
обіручний
обісіти
обісмілитися
обісмілюватися
обіспати
обіссати
обіссатися
обісхнути
обіськати
обітерти
обітниця
обітріти
обітря
обітяти
обіхідка
обіхідливий
обіхідність
обіхідчастий
обіходити
обіходитися
обіцянка
обіцяти
обіцятися
обіч
обіщати
обіщатися
об'їдати
об'їдатися
об'їзд
об'їзджати
об'їздити
об'їздити 2
об'їманка
об'їсти
Блукати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.
Бормотати, -чу́, -чеш, гл. я пр. = бурмотати и пр.
Видряпувати, -пую, -єш, сов. в. видряпати, -паю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Ганятися, -няюся, -єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213.
Голодування, -ня, с. Голоданіе.
Дру́гий, -а, -е. 1) Другой; иной. Один сидить конецъ столу, мед-вино кружає, другий сидить біля його, на скрипочку грає. Мет. 8. Але він тут собі другий, ніж у нашому селі. Кв. II. 296. В місті добре тілько кому небудь калач купувати. а не що друге. Ном. № 10484. 2) Второй. Уже й другого сина діждали собі. Харьк. дру́гого дня. На другой день. Камен. у.
Когутій, -я, -є. = когутячий. Вх. Лем. 426.
Короткозоркий, -а, -е. Близорукій. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Сисавка, -ки, ж. Раст. Trifolium rubens. Вх. Лем. 465.
Слід I, -ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
Нас спонсорують: