Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орапеня
орапник
орапський
орати
оратися
орація
орач
орачка
орган
органистий
оргинія
оргія
орґанець
орда
орданський
ордань
ординка
ординський
орел
орелі
оренда
орендаренко
орендарів
орендарівна
орендарка
орендарство
орендарський
орендарь
орендувати
орешт
орештувати
орідець
орілка
оріх
оріхарка
оріхарь
оріхівка
оріховий
оріхолуп
орішанка
орішарка
орішарь
орішення
орішець
орішина
орішок
орія
оркан
оркис
орлан
орленя
орлий
орлик
орлиний
орлиця
орлиця 2
орличок
орловий
орлонько
орлюк
орля
орляк
орляка
орлячий
орнаута
орний
оробина
ород
оропія
орох
ороховий
орсак
ортограхвія
оруда
орудник
орудування
орудувати
орудущий
оружжя
оружина
оружитися
оружний
оружно
орця стати
орчик
орчиковий
орючий
орябка
оса
осавул
осавула
осад
осада
осаджувати
осадитися
осадкуватий
осадник
осаднити
осадчий
осапувати
осатанити
осатаніти
осаул
осаула
осварюватися
освіданий
освідувати
освідчати
освідчатися
освідчення
освідчити
освінути
освіта
освітити
освітний
освічати
освічений
освічувати
освічуватися
освіщати
Булка, -ки, ж. 1) Булка, бѣлый хлѣбъ. Чуб. V. 192; VII. 445. Що ж ти напік булок? Чуб. II. 185. Шкода собаці булки; не ззість, тілько покаляє. Ном. № 7593. 2) Отдѣльный хлѣбъ. Булка хліба. Волын. г. 3) Деревянный шаръ, употребляющійся въ игрѣ того-же имени. КС. 1887. VI. 474. Сим. 178, 6 (шаръ гоняютъ палками но льду). Учора я дививсь, як хлопці гуляли на толоці.... то в дучку булку заганяли. Греб. 395. Ум. булочка. Чуб. V. 488. Булочка хліба лежить. Чуб. II. 8.
Витребенькуватий, -а, -е. Прихотливый, капризный.
Заві́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. заві́ситися, -шуся, -сишся, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься. Піду завішуся, нехай усі люде знають, як чумаки умірають. Гол. До осичини прийшов і завішався на осичині. О. 1861. X. 53. 2) Завѣшиваться, завѣситься, увѣшиваться, увѣситься, обвѣшиваться, обвѣситься чѣмъ-либо.
М'я́со и мня́со, -са, с. Мясо. Не буде з тої кози м'яса. Ном. № 5647. Коза наша й мнясо наше. Ном. № 7462. Ум. м'ясце, мнясце́.
Понивати, -ва́ю, -єш, сов. в. понити, -нию, -єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє серце, ниє-пониває. Грин. III. 295. Важко їй було той вечір перший дома, без людей, без гомону людського попивати. МВ. (О. 1862. І. 99). Болять карі очі, серденько понило; як не бачу миленького, і діло не мило. Чуб. V. 293. Болить, болить головонька і тіло понило. Мет. 41.
Придбати Cм. придбавати.
Роспорядок, -дку, м. = роспорядкування. Грин. І. 195.
Серенити, -ню, -ниш, гл. Напирать. Угор.
Умаїти Cм. умаювати.
Чвалати, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.
Нас спонсорують: