Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орапеня
орапник
орапський
орати
оратися
орація
орач
орачка
орган
органистий
оргинія
оргія
орґанець
орда
орданський
ордань
ординка
ординський
орел
орелі
оренда
орендаренко
орендарів
орендарівна
орендарка
орендарство
орендарський
орендарь
орендувати
орешт
орештувати
орідець
орілка
оріх
оріхарка
оріхарь
оріхівка
оріховий
оріхолуп
орішанка
орішарка
орішарь
орішення
орішець
орішина
орішок
орія
оркан
оркис
орлан
орленя
орлий
орлик
орлиний
орлиця
орлиця 2
орличок
орловий
орлонько
орлюк
орля
орляк
орляка
орлячий
орнаута
орний
оробина
ород
оропія
орох
ороховий
орсак
ортограхвія
оруда
орудник
орудування
орудувати
орудущий
оружжя
оружина
оружитися
оружний
оружно
орця стати
орчик
орчиковий
орючий
орябка
оса
осавул
осавула
осад
осада
осаджувати
осадитися
осадкуватий
осадник
осаднити
осадчий
осапувати
осатанити
осатаніти
осаул
осаула
осварюватися
освіданий
освідувати
освідчати
освідчатися
освідчення
освідчити
освінути
освіта
освітити
освітний
освічати
освічений
освічувати
освічуватися
освіщати
Инаковий, -а, -е. = инакий. Єсть речі, що в однім місці таке для їх мення, а в другім инакове. О. 1862. І. 70.
Ми́ш, -ші, ж. = миша. Голий як миш. Ном. № 1519. миш виточна́. Лѣсная мышь, Mus silvaticus. Вх. Уг. 252. миш-пиргач = кажан. Вх. Пч. II. 7.
Ненаїдний, ненаїсний, -а, -е. Ненасытный, прожорливый. Н. Вол. у. и Камен. у.
Підгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281.
Підструнчувати, -чую, -єш, сов. в. підструнчити, -чу, -чиш, гл. Подстрекать, подстрекнуть, подущать. Як не підструнчував громаду, а по його не сталося. Мир. Пов. І. 158.
Помуштрувати, -ру́ю, -єш, гл. Поучить нѣкоторое время военнымъ пріемамъ; пошкодить.
Совість, -сти, ж. = сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170.
Трахта, -ти, ж. Только въ слѣдующей загадкѣ на борону. Трахта-плахта по полю скаче. Ном. стр. 300, № 372.
Турмонька, турмочка, -ки, ж. Ум. отъ турма.
Хомут, -та, м. 1) = хамут. 2) Связка изъ лозы для скрѣпленія бревенъ въ плоту. Радом. у. Ум. хомутець.
Нас спонсорують: