Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орапеня
орапник
орапський
орати
оратися
орація
орач
орачка
орган
органистий
оргинія
оргія
орґанець
орда
орданський
ордань
ординка
ординський
орел
орелі
оренда
орендаренко
орендарів
орендарівна
орендарка
орендарство
орендарський
орендарь
орендувати
орешт
орештувати
орідець
орілка
оріх
оріхарка
оріхарь
оріхівка
оріховий
оріхолуп
орішанка
орішарка
орішарь
орішення
орішець
орішина
орішок
орія
оркан
оркис
орлан
орленя
орлий
орлик
орлиний
орлиця
орлиця 2
орличок
орловий
орлонько
орлюк
орля
орляк
орляка
орлячий
орнаута
орний
оробина
ород
оропія
орох
ороховий
орсак
ортограхвія
оруда
орудник
орудування
орудувати
орудущий
оружжя
оружина
оружитися
оружний
оружно
орця стати
орчик
орчиковий
орючий
орябка
оса
осавул
осавула
осад
осада
осаджувати
осадитися
осадкуватий
осадник
осаднити
осадчий
осапувати
осатанити
осатаніти
осаул
осаула
осварюватися
освіданий
освідувати
освідчати
освідчатися
освідчення
освідчити
освінути
освіта
освітити
освітний
освічати
освічений
освічувати
освічуватися
освіщати
Биркастий, -а, -е. О шерсти овецъ: въ мелкихъ завиткахъ. Вівці биркасти. Вх. Лем. 391.
Борзо нар. Скоро, быстро. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. I. 195. Не так то борзо діялося, як кажеся. Гн. II. 29. Борзо йди, — біду найдеш, помалу йди, — біда тебе найде. Фр. Пр. 107. Ум. борзенько. Гн. II. 91. Ой підемо до вінчаня борзенько. Гол. IV. 300.
Визнаття, -тя, с. = визнання. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його ви знаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. І. 102).
Закалі́чити, -чу, -чиш, гл. = скалічити. Желех.
Криво нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.
Очеретянка, -ки, ж. Птица: Silvia arundinacca. Вх. Пч. II. 14.
Повипростувати, -тую, -єш, гл. Выпрямить (во множествѣ). Посідали на траві і ноги повипростували. Черниг. у.
Рознімити, -млю, -миш, гл. Возвратить нѣмому способность говорить. Соломон був німий.... А Пречиста Діва почала просити Господа Бога, шоби.... його розніжив. Гн. II. 230.
Утікти, -чу, -чеш, гл. = утекти.
Шинкарь, -ря, м. Кабатчикъ. А де ж твої, доню, воли та корови? — Гей, мати, лихо знати, в шинкаря в оборі. Чуб. III. 144.
Нас спонсорують: