Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лакейка
лакейський
лакейча
лакейчук
лакерда
лакеювати
лакеюватий
лакиза
лакітка
лакований
лакодан
лакомий
лакомина
лакомити
лакомитися
лакомо
лакомство
лакостки
лакувати
лакуза
лакузитись
лакузка
лала
ламаний
ламанина
ламаниця
ламанка
ламання
ламанці
ламань
ламати
ламатися
ламкий
лампада
лампаш
ламучий
лан
ланва
ланець
ланина
ланка
ланове
лановий
ланок
лантух
лантуховатий
лантуховий
лантушина
лантушище
лантушка
лантушок
ланц
ланцювати
ланцюг
ланцюга
ланцюговий
ланцюжок
ланча
лань
ланя
лап!
лапа
лапай
лапанина
лапання
лапанчик
лапати
лапатий
лапатися
лапик
лапики
лапичка
лапка
лапко
лапнути
лапоть
лапоць
лапочка
лапсердак
лапуватий
лапуза
лапу-лапу
лапун
лас
ласач
ласий I
ласий II
ласити
ласитися
ласиця
ласівка
ласій I
ласій II
ласка
ласкав
ласкавець
ласкавий
ласкавість
ласкаво
ласний
ласно
ласновенький
ласо
ласогуб
ласочка
ласощ
ласощохлист
ластитися
ластівеня
ластівка
ластівчики
ластів'я
ластів'ячий
ластка
ластовень
ластовиний
ластовиння
ластовиця
ласування
ласувати
Годувальниця, -ці, ж. Кормилица. Яра пшениця — годувальниця. Грин. ІІІ. 38.
Западни́й, -а́, -е́ Впадистый. западне́ о́зеро. Озеро, лежащее въ глубинѣ плавні и не имѣющее сообщенія съ рѣкой. Браун. 4.
Копилля, -ля, с. соб. 1) Сапожныя колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6622. 2) Столбики въ саняхъ. Cм. копил 2.
На́від, -воду, м. 1) Указаніе, наущеніе. 2) да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.
Нашкодити, -джу, -диш, гл. 1) Навредить, причинить вредъ. Ти гірше тілько тим нашкодиш: усіх лящів позводиш. Гліб. 79. 2) Напроказничать, напакостить.
Ополювати, -люю, -єш, сов. в. ополо́ти, -лю, -леш, гл. = обполювати, обполоти. Марусина руточка з лободою: чому ж ти її не ополеш. Грин. III. 527.
Охота, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123. 4) Охотою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. охо́тонька.
Роба, -би, ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видов, і їсти зварить, і вимиє — така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.
Роспукати, каю, -єш, сов. в. роспукнути, -ну, -неш, гл. 1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди. Рудан. I. 13. 2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, вона роспукає. Рудан. І. 14.
Чухати, -хаю, -єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.
Нас спонсорують: