Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

легеня
легіник
легінь
легіон
легкий
легкість
легко
легкобит
легковажити
легкодумний
легкодумно
легкодумство
легкодух
легкодухий
легкодушник
легкокрилий
легкота
легкуша
леглий
легма
легмас
легот
легушка
легче
легшати
леґа
леґавий
леґарь
леґедуватися
леґейда
леґінь
леґувати
леґурний
леґурно
леда
ледай I
ледай II
ледака
ледарство
ледарь
ледарь 2
ледацюга
ледач
ледаченький
ледачий
ледачина
ледачо
ледащий
ледащиця
ледащіти
ледащо
ледаякий
ледве
ледиця
ледівка
ледінь
ледовий
ледь-не-ледь
ледянка
леестр
леестровик
лежа
лежайка
лежак
лежаний
лежанка
лежанка 2
лежання
лежаночка
лежати
лежатися
лежачий
лежачки
лежебокий
лежень
лежіння
лежма
лежник
лежнюха
лежня
лежняка
лежун
лежух
лезиво
лезо
лейбик
лейментарь
лейстер
лейстровий
лейстровик
лейтарь
леквар
лекція
лекшати
лекше
леле 1
леле 2
лелека
лелекати
леленути
лелесати
лелетати
лелечий
лелечиня
лелечич
лелечище
лелечка
лелечко
лелик
лелі
лелієнька
леління
леліт
леліти
лелітка
леліч
лелія
леліяти
лелька
лельо
Войовитий, -а, -е. Воинственный. Жив у Персії царь Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. 1. 128.
Невдатність, -ности, ж. Неумѣлость, неспособность.
Осікнути, -ну́, -не́ш, гл. Усѣчь, отсѣчь. То так мене смерть ізраднула, як косою осікнула. КС. 1883. Н. 468.
Подобатися, -баюся, -єшся, гл. Нравиться, понравиться. От подобалась богатиреві одна ікона. Рудч. Ск. II. 145.
Поминати II, -на́ю, -єш, сов. в. помину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.
Пооблуплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Облупиться (во множествѣ). Верхи в дуба повсихали і кора на їх пооблуплювалась. Стор. МПр. 105.
Потужити, -жу, -жиш, гл. 1) Поплакать, поголосить. 2) Стянуть, натянуть туго, туже. Вх. Уг. 262. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили. ЕЗ. V. 34.
Похарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Похрипѣть.
Слабішати, -шаю, -єш, гл. Ослабѣвать, дѣлаться слабѣе. Мати усе смутніла і слабішала. МВ. ІІ. 180.
Шпоня, -ні, ж. 1) Шипъ въ деревянномъ столбѣ. Слов. Д. Эварн. 2) Коготь хищной птицы. Слов. Д. Эварн.
Нас спонсорують: