Де́ржаво, -ва ср. То же, что и держава 1, а также вообще то, что помогаетъ держаться, удерживаться вмѣстѣ. Нема соломі держава доброго, тим і сунеться з криші: треба притужити.
Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Збоя́тися, збою́ся, збої́шся, гл. Убояться, испугаться. Не лякайте, бо не збоюсь. Як п'ян, то копитан; а як проспався, то й свині збоявся.
Здохли́на, -ни, ж. = здохленина.
Зненазнімка нар. = знезнімка.
Підшийник, -ка, м. = підчіпок.
Потріпки, -ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его треплом.
Проскакувати, -кую, -єш, сов. в. проско́чити, -чу, -чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. Як скочив — і проскочив тоті дві гори.
Розжовувати, -вую, -єш, сов. в. розжувати, -жую́, -єш, гл.
1) Разжевывать, разжевать. Розжуй та ще й у рот положи.
2) Обдумывать, обдумать, сообразить. Що маєш казати, то попереду розжуй.
Сухостій, -сто́ю, м. Усохшее на корню дерево.