Безуман, -на, м. Безумецъ, глупый. Туман танчок виводе... Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма.
Дві́сті, двохсо́т, чис. Двѣсти. Покидаю тобі, молода дівчино, козаченьків двісті. Вона мене добре знала, на сто рублів повіряла, а на двісті прищитала, сірі воли грабувала.
Забатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Связать лошадей рядами.
Занату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заупрямиться.
Зволя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. вво́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Изволить. Уже зволялися читати, що в голові у них гуло. 2) Звольтеся! Сдѣлайте одолженіе, пожалуйста.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Хоч будуть питати, не буду казати. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Не при нас кажучи. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. Скачи, враже, як пан каже. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати.
Осолоджувати, -джую, -єш, сов. в. осолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Услаждать, усладить.
Прудконогий, -а, -е. Быстро бѣгающій. Збігли сарни прудконогі.
Уцвяхувати, -хую, -єш, гл. Обить небольшими гвоздиками.
Хутче, хутчій, хутчіш, нар. Сравн. ст. отъ хутко. Скорѣе. Як би то хутче побачитись. Іди ж хутчій, не бався!