Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Дубни́к, -ка́, м. 1) = дубняк. 2) Чанъ для дубленія кожъ. Вас. 157. Ум. дубничо́к. Мет. 196.
Засклі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Замереть. Засклілась була, замліла, що вже й болю не чула... Тоді дали трохи ульги, — ... віджилась краси набралась. Св. Л. 301.
Клопотливий, -а, -е. = клопітний. А тим часом, як в одній хаті весела молодість пісень співає, в другій хаті клопотлива старість раду радить. Левиц. І. 175.
Надроби́ти, -блю́, -биш, гл. Нарѣзать кусочками. Желех.
О I меж. 1) О! О друже мій добрий, друже незабутний! Шевч. 2) Вотъ. О! о! дивись, як хороше!
Ошахрувати, -ру́ю, -єш, гл. = ошахрати.
Поличка, -ки, ж. 1) Ум. отъ полиця. 2) Дощечка отъ земли къ отверстіи) улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. І. 111.  
Ружина, -ни, ж. Ружье. Cм. оружина. АД. І. 274. Мир. ХРВ. 142. Ухожу до його в хату, а в кутку ружин з чотирі стоять. Черниг. г. Викресали вогню із ружини, да й пустили пожар по долині. Чуб. V. 850. Ум. ружи́нонька.
Синьота, -ти, ж. Синій цвѣтъ. На плахті синьоти багато, то й звуть: плахта-синітка. Волч. у.
Чмих II, меж., выражающее фырканіе. Ном. № 4714.
Нас спонсорують: