Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Ґра́са, -си, ж. = Сапа. Острожск. у.
Клатати, -та́ю, -єш, гл. Шелестѣть, стучать. При тім боці, при толоці, там смерека клата. Гол. IV. 502. Cм. калатати.  
Попів 2, -пова, -ве Принадлежащій попу. Чиї ворота минеш, а попових не минеш. Ном. № 216.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. Рудч. Ск. II. 24. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги. Мир. ХРВ. 39.
Рапак, -ка, м. Птица дергачъ. Вх. Лем. 459.
Різниці, -ць, ж. 1) Войни, скотобойни. Лемішка випасував на степах товар до різниш. Левиц. І. 239. 2) Мясная лавка, мясной рядъ. Пристав, мов собака до різниць. Ном. № 9567.
Тягота, -ти, ж. 1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Камен. у. 2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол. 3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140.
Ускорах нар. Вскорѣ. Гарно, як ускорах се буде, а як же довго. Зміев. у.
Хвилятися, -ляюся, -єшся, гл. Качаться. Ровен. у.  
Шевчук, -ка, м. Сапожный подмастерье, сапожный ученикъ. Желех.
Нас спонсорують: