Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розділити
розділяти
розділятися
роздір
роздіти 2
роздлубати
роздмухати
роздмухувати
роздобича
роздобрити
роздобритися
роздоброхотатися
роздобрухатися
роздобувати
роздобуватися
роздобуток
роздовбати
роздовбувати
роздоїтися
роздоймити
роздол
роздолля
роздоріжжя
роздорож
роздоюватися
роздражнити
роздражнювати
роздратовувати
роздратовуватися
роздріб
роздріматися
роздробити
роздробляти
роздродитися
роздрочити
роздрочитися
роздрух
роздряпати
роздряпувати
роздума
роздумати
роздумувати
роздумуватися
роздути
роздухати
роздушити
роздявити
роздявляти
роздягати
роздягатися
роздякуватися
роз'єднати
роз'єднувати
роз'єднуватися
розжагати
розжакувати
розжалити
розжалкуватися
розжалобити
розжалобитися
розжалуватися
розжаляти
розжалятися
розжарити
розжаритися
розжартуватися
розжатися
розжвакати
розжевріти
розжеврітися
розжива
розживатися
розжинатися
розжиріти
розжируватися
розжитво
розжиток
розжовувати
роззикатися
роззичати
роззіпатися
роззіхатися
роззлоститися
роззнавати
роззнаватися
роззнак
роззолотити
роззолочувати
роззувати
роззуватися
роззумбелати
роззути
роззява
роззявина
роззявити
роззявкуватий
роззявляка
роззявляти
роззявлятися
роззяпина
роззяпити
роззяплювати
розигри
розинки
розібгати
розібрати
розігнати
розігнути
розіграти
розігратися
розігрівати
розігріватися
розігрувати
розідбати
розіднити
розідрати
розідратися
розізлити
розізлитися
розізнати
Безлітний, -а, -е, безлітній, -я, -є. 1) Вѣчный. Чуб. III. 11. 2) Неизвѣстной давности, очень старый. Безлітний дід.
Віджити Cм. відживати.
Вітцівщина, -ни, ж. = батьківщина. Желех.
Гарцівниця, -ці, ж. 1) Шалунья. На всю губу гарцівниця в людях і в господі. Мкр. ІІ. 30. 2) Плясунья.
Напха́ти, -ся. Cм. напихати, -ся.
Повискаляти, -ля́ємо, -єте, гл. Оскалить (о многихъ). Повискаляли на його собаки зуби, постали округи, — не пускають.
Понад пред. Надъ, вдоль чего, около. Понад морем-Дунаєм вітер явор хитає. Макс. Пливе понад берегом. Рудч. Ск. II. 19. Понад шляхом, щирицею ховрашки гуляють. Шевч. 11.
Приквоктувати, -тую, -єш, гл. Сопровождать что-либо кудахтаньемъ. Поставили на покуть кутю з узваром. Грицько приквоктував, щоб неслись кури і дитинку вчив, держучи на руках. Г. Барв. 165.
Ткачів, -чева, -ве Принадлежащій ткачу.
Тягар, -ра, тягарь, -ря, м. Время, тяжесть. Г. Барв. 412. Не для того я співаю, що гаразд ся маю: тяжкий тягар на серденьку — я го ся збуваю. Гол. II. 759.  
Нас спонсорують: