Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розділити
розділяти
розділятися
роздір
роздіти 2
роздлубати
роздмухати
роздмухувати
роздобича
роздобрити
роздобритися
роздоброхотатися
роздобрухатися
роздобувати
роздобуватися
роздобуток
роздовбати
роздовбувати
роздоїтися
роздоймити
роздол
роздолля
роздоріжжя
роздорож
роздоюватися
роздражнити
роздражнювати
роздратовувати
роздратовуватися
роздріб
роздріматися
роздробити
роздробляти
роздродитися
роздрочити
роздрочитися
роздрух
роздряпати
роздряпувати
роздума
роздумати
роздумувати
роздумуватися
роздути
роздухати
роздушити
роздявити
роздявляти
роздягати
роздягатися
роздякуватися
роз'єднати
роз'єднувати
роз'єднуватися
розжагати
розжакувати
розжалити
розжалкуватися
розжалобити
розжалобитися
розжалуватися
розжаляти
розжалятися
розжарити
розжаритися
розжартуватися
розжатися
розжвакати
розжевріти
розжеврітися
розжива
розживатися
розжинатися
розжиріти
розжируватися
розжитво
розжиток
розжовувати
роззикатися
роззичати
роззіпатися
роззіхатися
роззлоститися
роззнавати
роззнаватися
роззнак
роззолотити
роззолочувати
роззувати
роззуватися
роззумбелати
роззути
роззява
роззявина
роззявити
роззявкуватий
роззявляка
роззявляти
роззявлятися
роззяпина
роззяпити
роззяплювати
розигри
розинки
розібгати
розібрати
розігнати
розігнути
розіграти
розігратися
розігрівати
розігріватися
розігрувати
розідбати
розіднити
розідрати
розідратися
розізлити
розізлитися
розізнати
Біднячка, -ки, об. ум. отъ бідняка.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. І. 35. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. МВ. (О. 1862. І. 81). Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав. Греб. 380.
Коронуватися, -нуюся, -єшся, гл. Короноваться. Желех.
Кум-кум! меж. Подражаніе крику лягушекъ.
Ле́шко, -ка, об. ласк. Душенька. Я тебе, лешко, ждала, ждала, а ти й не прийшла.
Наганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. нагна́ти, -жену́, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. Н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Чому пані-матка не нажене їй холоду? Св. Л. 60. А шо, нагнала я вам холоду? Черниг. г. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто многихъ. Вставай, невіхно, та вставай, молодая! Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49. 3) Прогонять, прогнать. Желех. 4) Догонять, догнать. Догнав її аж геть за селом. 5)горілки. Выкуривать, выкурить много водки.
Нахоплятися, -пля́юся, -єшся, сов. в. нахопитися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Подоспѣвать, подоспѣть. А тут день уже нахопляється, треба на панщину йти. МВ. І. 100. На той саме час нахопився Чіпка. Мир. ХРВ. 330. 2) Натыкаться, наткнуться, встрѣчаться, встрѣтиться. На їх розмову нахопилася з-за хати старенька жінка. Мир. ХРВ. 12. Нахопився в лісі на вовків.
Руб I, -ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. Ум. Ру́бчик.
Страждування, -ня, с. = страждання.  
Сунути 1, -ну, -неш, гл. 1) одн. в. отъ совати. Сунуть Не сунь носа до чужого проса. Ном. № 9647. Півкопи грошей в руку суну. Котл. 2) Двигаться, итти. У обід знову Грицько суне. Мир. Пов. 121. Про вовка помовка, а вовк і суне. Ном. № 5769. Комарів як суне, то аж світа не видко. Зміев. у.
Нас спонсорують: