Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розгниватися
розгнівати
розгніватися
розгнівити
розгнівитися
розгніздитися
розгноїтися
розгноюватися
розговіни
розговітися
розговорити
розговоритися
розговорки
розговорювати
розгов'ядний
розгодинитися
розгодинюватися
розгойдати
розгойдувати
розгойдуватися
розголоблювати
розголос
розголосити
розголоситися
розголошати
розголошувати
розгомонітися
розгонити
розгониха
розгопцюватися
розгордитися
розгордіти
розгордуватися
розгорити
розгорнути
розгородити
розгорожувати
розгортати
розгортатися
розгортувати
розгортуватися
розгорювати
розгорюватися
розгоряти
розгорятися
розгоститися
розгостюватися
розграбати
розгребти
розгрижити
розгризати
розгризтися
розгрібати
розгріматися
розгрімотатися
розгрішати
розгрішення
розгромаджувати
розгромити
розгромляти
розгрузити
розгрунчити
розгрязити
розгубити
розгублювати
розгублюватися
розгудець
розгуджувати
розгукатися
розгулятися
розгуркатися
розгуркотатися
розгуторити
розгуторитися
розґедзґатися
роздабарювати
роздавальник
роздавання
роздавати
роздаватися
роздавити
роздавлювати
роздавлюватися
роздайко
роздарити
роздарковуватися
роздаровувати
роздати
роздача
роздвій
роздвоїти
роздвоювати
роздвоюватися
роздебендювати
розденати
розденчити
роздерти
розджохатися
роздзвонитися
роздзьобати
роздзявити
роздзявляти
роздзявлятися
роздзяпити
роздзяплювати
роздзяплюватися
роздивитися
роздивлятися
роздимати
роздиматися
роздирати
роздиратися
роздичавіти
роздичати
роздівання
роздівати
роздіватися
роздіймати
розділ
розділення
Виваляти 1, -ляю, -єш, гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хлібу виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Дотовпля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. = дотовплюватися.
Коліш, -ша, м. Колесо на валу (надъ колодеземъ)? Колішем тягнуть воду. Вх. Зн. 27.
Левержет, -та, м. Клокъ волосъ, оставленный спереди надо лбомъ на совершенно остриженной головѣ мужчины; въ настоящее время такъ стригутъ лишь дѣтей. Образецъ стрижки Cм. на портретѣ лубенскаго полковника Максима Ильяшенка. (КС. 1891. I.).
На́па́сть, -сти, ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. Камен. у. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер. у. 4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. Н. Вол. у. 5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Огоня, -ні, ж. 1) Обгонъ, объѣздъ плугомъ или раломъ при паханьѣ нивы отъ периферіи къ серединной линіи. Кіев. г. 2) Участокъ земли, занимаемый работникомъ при паханіи такого рода. Орати в огоню. Як доореш цю огоню, то випрягай воли. Кіев. г.
Підгноїти Cм. підгноювати.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Правовірник, -ка, м. Правовѣрный человѣкъ. І правовірникам серця возвеселяв. К. МБ. X. 10.
Торохкати, -каю, -єш, гл. Гремѣть, грохотать. Ми над громом стоїмо. Унизу огнем він грає і торохкає-грімить. К. Дз. 237.
Нас спонсорують: