Відсвіт, -ту, м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді.
Олейкарь, -ря́, м. Дегтярникъ. Малярі, або олейкарі, привозять дехоть, у них купують люде.
Пасовий, -а́, -е́ 1) Относящійся къ поясу.
2) — чоботи. Цѣльные сапоги съ неотрѣзнымъ передомъ.
Погребовий, -а, -е. 1) Похоронный.
2) Бывшій на погребеніи, похоронахъ. По погребі запросив... усіх погребових на гостину, щоби за грішну душу випили та дещо перекусили.
Припуск, -ку, м.
1) Допущеніе.
2) = припуст. У припуск теля пускаємо їсти.
Узбіч II, нар. На скатѣ, склонѣ горы.
Фиркати, -каю, -єш, гл. Лягать, брыкаться.
Хвора, -ри, м. Болѣзнь? Пущу коника по двору свому тестеві на хвору.