Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розбагатіти
розбагатшати
розбагнитися
розбадьоритися
розбазар'я
розбазікатися
розбайоритися
розбакати
розбалакатися
розбалакувати
розбатовувати
розбелькотатися
розбенкетуватися
розбесідуватися
розбехкати
розбештати
розбештатися
розбещений
розбивати
розбиватися
розбирати
розбити
розбиш
розбишака
розбишакувати
розбишацтво
розбишацький
розбігатися 1
розбігатися 2
розбігтися
розбідкатися
розбій
розбійний
розбійник
розбійників
розбійницький
розбійниця
розбійниченько
розбійство
розбійський
розбіль
розбір
розбірати
розбіратися
розбіснуватися
розбісоцький
розбіяка
розблискатися
розблюватися
розблягузкати
розбовкати
розбовкатися
розбовтати
розбовток
розбовтувати
розбовтуватися
розбогарадити
розбола
розболітися
розбондарюватися
розборливий
розборонити
розбороняти
розборсати
розбрат
розбрестися
розбрехати
розбрехатися
розбризкати
розбризкувати
розбризкуватися
розбрикатися
розбришкатися
розбріхувати
розбродитися
розбрязкатися
розбубнявіти
розбувати
розбуватися
розбудити
розбужати
розбужатися
розбуркати
розбуркотітися
розбуркувати
розбуркуватися
розбурхатися
розбурхотатися
розбути
розбутий
розбухикатися
розбуятися
розвага
розважання
розважати
розважатися
розважити
розважний
розважно
розважувати
розважуватися
розвалити
розвалювати
розвалюватися
розваляти
розванятися
розварити
розварня
розварювати
розварюватися
розвеза
розвезти
розвереджувати
розвередуватися
розверещатися
розвернути
розвертати
розвертатися
розверти
розвертися
Волога, -ги, ж. Влага. Аф. 320.
Закиги́кати, -каю, -єш, гл. О чайкѣ: закричать. Тільки закигикала чайка. Стор. І. 206.
Нао́дшибі нар. Въ сторонѣ, особнякомъ.
Підсвітити, -свічу, -тиш, гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити. ХС. II. 85.
Погуркотіти, -чу, -чеш, гл. 1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64. 2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
Позагоюватися, -гоюємося, -єтеся, гл. Зажить (о ранахъ).
Породити, -джу́, -диш, гл. Родить. Породила та удівонька хорошого сина. Н. п.
Порозводвти, -джу, -диш, гл. То-же, что и розвести, но во множествѣ.
Стояти, стою́, -їш, гл. 1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646. 2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. По тім боці на толоці, там цигане стояли. Мет. 87. 3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай. Н. п. 4)за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх. Зміев. у. 5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно. МВ. ІІ. 86. 6)за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого. 7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть. Гол. IV. 465. 8)над гробом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу. Н. Вол. у.
Торбанистий, -того, м. = торбаниста.
Нас спонсорують: