Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розчовпати
розчовпнути
розчолина
розчолопати
розчумакуватися
розчумати
розчурукати
розчухати
розчухрати
розчухувати
розшабашовуватися
розшайнутися
розшарітися
розшарпати
розшарпувати
розшахвати
розшахвувати
розшвендятися
розшелестітися
розшерепа
розшибатися
розшивати
розшийнутися
розшикувати
розширити
розширяти
розширятися
розшити
розшитися
розшкепити
розшматувати
розшморгнути
розшнуровувати
розшолопати
розшпінкуватися
розшрубувати
розшрубуватися
розштовхати
розштовхувати
розшугакати
розшукати
розшукування
розшукувати
розшукуватися
розшулічити
розшумуватися
розшушукати
розщебетати
розщебетатися
розщедритися
розщибати
розщибатися
розщипати
розщипувати
розщібати
розщіпати
розщіпатися
розщот
розюшитися
розя
роз'язати
роз'язувати
роз'язуватися
роз'ярити
роз'яряти
роз'ярятися
роз'ясити
роз'ятрити
роз'ятрювати
роз'ятрюватися
роївня
роїстий
роїти
роїтися
ройвиця
ройовий
ройовик
ройок
рокита
рокитина
рокитник
рокитовий
рокиточка
рокитяний
роківщина
рокове
роковий
роковини
рокотати
рокотня
роланик
рольник
роля
роман
романець
романів
ромен
роменовий
ромнянок
ромпас
ромпасовий
ронд
ронити
роняти
ропа
ропавка
ропище
ропляний
ропнути
ропотіти
роптати
ропутіти
ропуха
ропуханя
ропухатий
роса
росий
росити
роситися
росиця
Ані́ж, сз. Нежели, чѣмъ. Лучча рілля ранняя, аніж тая пізняя. Н. п.
Відволога, -ги, ж. Основное значеніе = відволода = відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого? Лавр. 113.
Дво́рський, -а, -е. Дворовый (человѣкъ). Дворський чоловік Кіндрат, — усією як раз сем'єю робить він на пана. О. 1862. VI. 62.
Обкакати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. Замарать, опачкать испражненіями.
Підволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. підволокти, -лочу, -че́ш, гл. 1) Подтаскивать, подтащить, подволочь. 2) ніг не підволоче. Не въ состояніи идти.
Пірначка, -ки, м. = риндзя. Вх. Зн. 59.
Помогти, -ся. Cм. помогати, -ся.
Призір, -зо́ру, м. 1) Сглазъ. Маркев. 89. 2) Для призору. Для виду. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Міусск. окр.
Справування, -ня, с. 1) Отправленіе, исправленіе (должности). 2) Поведеніе.
Темнісінько нар. Совершенно темно, очень темно. Округи темнісінько. МВ. (О. 1862. І. 74).
Нас спонсорують: