Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рандарський
рандарь
ранений
ранець
ранити
ранісінько
раніший
ранішній
ранковий
ранком
ранкувати
ранний
ранник
ранній
рання
рано
ранок
ранонька
рант
рантовий
рантух
рантуховий
рантушина
рантушок
ранш
раняшній
рапавий
рапавка
рапак
рапач
рапіти
рапкати
рапотати
раптовий
раптово
раптом
раптянка
рапуття
рапчак
рапчати
раріг
рарожий
раст
рата
ратай
ратайський
ратиця
ратище
ратман
ратовище
ратувати
ратуш
ратуша
ратушний
ратюга
рафка
рахатися
рахкавка
рахкати
рахман
рахманний
рахманський
рахмистер
рахмистиня
рахта
рахтувати
рахуба
рахубно
рахування
рахувати
рахуватися
рахунковий
рахунок
рацавий
рацавка
рація
рацький
рацюга
рачачий
раченя
рачешийки
рачити
рачиця
рачій
рачки
рачкувати
рачкуватися
рачок
рашкуль
рашпіль
раювання
раювати
раяти
раятися
рваниця
рвати
рватися
рвач
рвачкий
рвонути
рвонутися
рджок
рдитися
реберечко
реберце
ребро
ребровачка
рев
рева
реваш
ревень
ревидон
ревидувати
ревизія
ревизон
ревизор
ревизський
ревище
ревіль
ревіння
Адту́й, нар. = Зві́дти. Адтуй гора, адтуй друга, антам долиночка, — межи тима двома гори моя любаночка. Гол. ІІ. 455.
Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. І. 118. Вітрець не віне́. МВ. І. 79.
Довбе́нька, -ки, ж. Ум. отъ довбня = Довбешка. Довбенькою выбойщикъ прибиваетъ намазанную краской форму къ полотну. Гол. Од. 58.
Забру́катися, -каюся, -єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга. Н. Вол. у.
Лихта́рний, -а, -е. Фонарный. Обводе мури лихтарним світлом. К. ПС. 39.
Нашити Cм. нашивати.
Перекладання, -ня, с. 1) Перекладываніе. 2) Перегрузка. 3) Переводъ (литературнаго произведенія).
Пустеля, -лі, ж. Пустыня.
Стягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. стягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Стягиваться, стянуться. 2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли. Кв. І. 105. 3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу. Рудч. Ск. II. 142. 4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам. Ном. № 10891. 5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся. Ном. № 805. 6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглеся, а тепер ось як протягнеться. Радом. у.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл. 1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Мет. 30. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув. Рудч. Ск. І. 180. 2) Ввинчивать, ввинтить. 3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає. АД. І. 212. 4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати. Г. Барв. 178. 5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе. Мир. ХРВ. 352.
Нас спонсорують: