Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторчати
сторчити
сторчки
сторчовий
сторчогляд
сторчувати
стос
стосуватися
стосунок
стота
стотве
сточити
сточки
сточник
сточувати
стояк
стояка
стоян
стоянка
стоянок
стояти
стоячий
стоячка
стоячки
страва
стравне
стравний
стравня
стравувати
стравуватися
страж
страждання
страждати
страждатися
страждування
страждувати
стражник
стражниця
страма
страмина
страмити
страмний
страмно
странній
страпатий
страпки
страптувати
страп'я
страсний
страсть
страта
стратенець
стратити
стратка
страфитися
страх 1
страх 2
страхати
страхатися
страхів'я
страхіття
страхіть
страхнутися
страховий
страховина
страховинний
страховиння
страховитий
страховище
страховіття
страхополох
страхопуд
страхопудливий
страхота
страчувати
страчуватися
страшен
страшенне
страшенний
страшенно
страшетний
страшетно
страшило
страшити
страшитися
страшкий
страшко
страшний
страшно
страшок
стрел
стрелити
стрелиця
стрель
стрелькуватий
стрельнути
стрельчик
стремено
стремін
стремінце
стреміти
стремя
стренадка
стренчити
стрепенути
стрепенутися
стрепет
стрепетатися
стрепехатися
стриб 1
стриб 2
стрибайчик
стрибати
стрибатися
стрибкий
стрибнути
стрибок
стрибонути
стрибун
стривати
Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. Ив. 14.у неводі. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Н. п. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. вершок, вершечок.
Воробець, -бця, м. 1) = горобець. Орел не пристає з воробцями. Ном. № 1033. 2) — тростяний. пт. болотный воробей, Emberiza schoeniclus. Вх. Пч. II. 10.
Замазчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Окровавить.
Легку́ша, -ші, ж. Языкъ, дыхательное горло, легкія, сердце и печенка вмѣстѣ.
Налопоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. Нашелестѣть бумагой или лощеной матеріей.
Прошастатися, -таюся, -єшся, гл. Прошмыгать извѣстное время.
Розгавкатися, -каюся, -єшся, гл. О собакахъ: разлаяться.
Торботрясів, -сова, -ве Принадлежащій торботряс'у. Шейк.
Характер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.
Шурнути, -рну, -неш, гл. 1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж рос кинув крила. Н. п. 2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері. Св. Л. 196.
Нас спонсорують: