Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самітник
самітність
самка
само 1
само 2
самобієць
самобійка
самовар
самовидець
самовільний
самовільно
самовладний
самовладник
самовладність
самовладно
самовоз
самоволець
самоволя
самовправа
самограй
самогребка
самогуди
самогужки
самодвадсятий
самодержавець
самодержавний
самодержавність
самодержавство
самодержець
самодери
самодесятий
самодруг
самодруга
саможатка
саможер
самозанедбання
самозелень
самозрад
самозречення
самоїстність
самокєша
самокисє
самокиш
самокоска
самокритка
самопал
самопальний
самопас I
самопас II
самопаски
самоперше
самописки
самопихом
самопіч
самопічний
самоповага
самопокора
самопосвята
самопотіти
самоправець
самоприсуд
самопряд
самопрядка
саморадощі
саморідний
саморобка
саморобний
саморозвій
саморослий
саморуйнування
саморуч
саморучний
самосвідомість
самосил
самосій
самосійка
самосійний
самосіч
самостай
самостайний
самостайність
самостайно
самостій
самостріл
самосуд
самота
самотека
самотина
самотіти
самотканий
самотний
самотність
самотока
самотріть
самотужки
самотяж
самоук
самоукий
самохіттю
самохіть
самоходник
самоцвіт
самоцвітний
самочетвертий
самочуття
самошість
самура
санджак
санджаківна
сандова
сандоля
санжарівка
санжарка
сани
саниці
санка
санний
санувати
санчата
санчища
Відновляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відновити, -влю, -виш, гл. 1) Обновлять, обновить. 2) Возобновлять, возобновить.
Ганжа, -жі, ж. = ганджа. Коняка не має ніякої ганжі. Рк. Левиц.
Зжахну́тися, -нуся, -нешся, гл. Испугаться. Ледве промовив писарь, зжахнувшись. Кв. II. 274.
Клапачка, -ки, ж. 1) Родъ трещетки, стукалки. Клапачки робит з ялового дерева і ними клапкат. Вх. Лем. 424.
Луп, -пу, м. 1) = дерун. Бодай вас луп облупив. Харьк. 2) Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом. К. Досв. 207.
Мостни́ця, -ці, ж. Толстая доска, половица. Н. Вол. у.
Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Поприручати, -ча́ю, -єш, гл. Поручить (во множествѣ).  
Радше нар. Охотнѣе, скорѣе.
Чепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Прихорашивать.