Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сверб'ячка
сверготіти
свердан
свердел
свердельце
свердельчик
свердлик
свердлити
свердло
сверщок
свещенька
свид
свидина
свидний
свидовий
свидовитий
свидуватий
свижка
свинарик
свинарія
свинарка
свинарник
свинарня
свинарча
свинарчук
свинарь
свинарювати
свинець
свиний
свинина
свининець
свинка
свиногриз
свиноїзд
свинопас
свинория
свинота
свиночка
свинуватий
свинушник
свинюх
свинюха
свинюшник
свиня
свиняк
свиняка
свинятник
свинячий
свинячка
свирілка
свиріпа
свиріпиця
свиріп'яний
свирка
свирковий
свислі
свиснути
свиснява
свисовути
свист
свистання
свистати
свистик
свистілка
свистіння
свистіти
свистовач
свистун
свистуха
свистюля
свита
свитина
свитка
свитник
свитянка
свищ
свищик
свідер
свідка
свідкування
свідкувати
свідок
свідомий
свідомість
свідомо
свідчення
свідчив
свідчити
свідчитися
свідчиця
свіжий
свіжина
свіжити
свіжість
свіжіти
свіжо
свій
свійський
свінути
свінутися
свіргун
свірка
свірло
свірні
свістонька
свість
світ
світання
світати
світач
світилень
світилка
світило
світильник
світити
світитися
світич
світка
світлач
світленько
Братолюбно нар. Братолюбиво. Людям треба жити братолюбно. Міусск. окр.
Клубочок, -чка, м. Ум. отъ клубок.
Пам'ятущий, -а, -е. = пам'яткий. Дай, Боже, щоб дитина була бачуща, видюща і пам'ятуща. Мил. 27.
Посмітник, -ка, м.? Бранное слово. А бодай тобі ...посмітнику ти, сіпуго!... Грин. II. 165.
Пролічити, -чу́, -чиш, гл. Просчитать.  
Свердельчик, -ка, м. 1) Ум. отъ свердел. 2) Мѣтка на мѣшкахъ дегтемъ въ формѣ, напоминающей буравъ. Новомоск. у. (Залюб.).
Спонукувати, -кую, -єш, сов. в. спонукати, -каю, -єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487.
Урівняти, -няю, -єш, гл. Сравнять, уравнять.
Филозоф, -фа, м. 1) Философъ. По їх січовому розуму ніщо на світі не стоїть ні радости, ні печалі: филозофи вражі діти! 2) Ученикъ предпослѣдняго класса духовной семинаріи. Филозоф! а кобили в хамут не вміє запрягти. Ком. Пp. № 873.
Хрест, -та, м. 1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. хресто́м благословити. Осѣнить крестомъ. хреста покладати. Креститься, осѣнять себя крестомъ. у хрест увести. Окрестить. Ном. № 9501. Учора ізвечора сина вродила, ік білому світу у хрест увела. Чуб. V. 467. у хрест увійти. Окреститься, быть окрещеннымъ. ХС. ІІІ. 52. 2) Также и мн. хрести. Печенье въ формѣ креста, которое пекутъ на крестопоклонной недѣлѣ. Хрест одвезти на ниву, що печуть на хрестці. Сим. 204. 3) Рукоять сабли. Зразу — черк! пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести. К. ЧР. 167. 4) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 192, на вышивкѣ. Чуб. VII. 427. 5) Одно изъ созвѣздій. Чуб. І. 14. Раст. 6)петрі́в. Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126. 7)собачий. Когда борятся два на два и одной парѣ удастся свалить противниковъ одного на другого, то это и называется скласти на собачий хрест. Кіевск. у. 8) мв. Трефи (въ картахъ). 9) мн. = хрестини. Мил. 22. Ум. хрестик, хрестичок, хре́щик.
Нас спонсорують: