Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сверб'ячка
сверготіти
свердан
свердел
свердельце
свердельчик
свердлик
свердлити
свердло
сверщок
свещенька
свид
свидина
свидний
свидовий
свидовитий
свидуватий
свижка
свинарик
свинарія
свинарка
свинарник
свинарня
свинарча
свинарчук
свинарь
свинарювати
свинець
свиний
свинина
свининець
свинка
свиногриз
свиноїзд
свинопас
свинория
свинота
свиночка
свинуватий
свинушник
свинюх
свинюха
свинюшник
свиня
свиняк
свиняка
свинятник
свинячий
свинячка
свирілка
свиріпа
свиріпиця
свиріп'яний
свирка
свирковий
свислі
свиснути
свиснява
свисовути
свист
свистання
свистати
свистик
свистілка
свистіння
свистіти
свистовач
свистун
свистуха
свистюля
свита
свитина
свитка
свитник
свитянка
свищ
свищик
свідер
свідка
свідкування
свідкувати
свідок
свідомий
свідомість
свідомо
свідчення
свідчив
свідчити
свідчитися
свідчиця
свіжий
свіжина
свіжити
свіжість
свіжіти
свіжо
свій
свійський
свінути
свінутися
свіргун
свірка
свірло
свірні
свістонька
свість
світ
світання
світати
світач
світилень
світилка
світило
світильник
світити
світитися
світич
світка
світлач
світленько
Вськня! меж. Призывъ для воловъ и коровъ. Шух. І. 211.
Жаберина, -ни, ж. 1) Лягушечья икра. Угор. 2) = жабуріння 1. Вх. Лем. 413.
Ме́ливо, -ва, с. = мливо.
Огулом нар. 1) Оптомъ, гуртомъ. Бачите, щоб було посходніш, сторгуємось огулом. Стор. 2) Вообще. Мовлячи огулом, треба сторожко підступати.
Попідбивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и підбити, но во множествѣ. Гвіздками чоботи попідбиваю. Я твої карі очі попідбиваю. О. 1861. IV. 83. Н. п. Оден король... попідбивав під себе багато країв і миру. Гн. II. 11.
Потемок, мку, м. Темнота. Оскресни Боян, світлий наш співаче, чому так довго в потемку ночуєш? Федьк. І. 26.
Пришолопкуватий, пришолопуватий, -а, -е. = пришелепкуватий.
Росплюскнути, -ну, -неш, гл. Расплющиться. Як ударив я диню об землю, — вона так і росплюскала. Волч. у.
Ціп I, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) ціпи в'язати. Ссориться. Подол. г. 3) ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. ці́пик.
Шкіра, -ри, ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ном. № 10572. Ум. шкі́рка, шкі́рочка. Рудч. Чп. 121.
Нас спонсорують: