Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Вичварювати, -рюю, -єш, гл. = витівати. Було вичварує да видумує.
Забілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Забѣлѣть. Забіліли сніги. День забілів. І. 100).
Зага́кливець, -вця, м. Заика.
Зола, -ли́, ж.
1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною.
2) Щелочь.
3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою.
Наполу́мити, -млю, -миш, гл. Убѣдить, уговорить. Я зовсім не хтів його позивати, та Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись. Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом.
Перейматися, -маюся, -єшся, сов. в. перейнятися и переня́тися, -йму́ся, -мешся, гл.
1) Прерываться, прерваться, прекращаться, прекратиться. Дощ перенявся.
2) Проникаться, проникнуться чѣмъ.
Роспустити, -ся. Cм. роспускати, -ся.
Хотяй сз. = хоть. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти.
Цекотати, -кочу, -чеш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати. Сорока.... цекоче.