Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сипання
сипати
сипатися
сипець
сипкий
сипляти
сипнути
сипонути
сипучка
сир
сирвасер
сирватка
сирено
сирець
сирий
сириця
сиричина
сиричуватий
сирівець
сирівочка
сирісінький
сирість
сиріти
сирітка
сирітство
сирітський
сирник
сирно
сирняк
сирняччя
сироватень
сироватка
сироватчаний
сировець
сировий
сировиця
сировоїдка
сиродій
сироїд
сироїдка
сироїжечка
сироїжка
сирота
сиротень
сиротина
сиротинський
сиротити
сиротіти
сиротовина
сиротувати
сиротюк
сиротя
сирохман
сирохманя
сируватий
сиряк
сирян
сиряник
сиряно
сиряччя
сисавка
сисак
сисати
сисун
сисунча
сисюрка
сита
ситарь
ситечко
ситий
ситити
ситиця
ситінка
ситний
ситник
ситність
ситняг
сито I
сито II
ситощі
ситце
ситчати
сить
ситячий
сич
сичавиця
сичавіти
сичання
сичати
сичик
сичівник
сияти
сі
сібір
сібірка
сібірний
сібірник
сів
сіва
сівак
сівалка
сівати
сівач
сівачка
сівба
сівбина
сівбиця
сівер
сіверко
сіверний
сівкий
сівок
сідавка
сідак
сідалка
сідало
сідання
сідати
сідатися
сідач
Борошно, -на, с. 1) Мука. Де борошно, там і порошно. Ном. № 9875. 2) Окисленный свинець въ видѣ порошка. Вас. 183. Ум. борошенце. Чуб. II. 98. Драг. 192. Назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок. Рудч. Ск. II. 2.
Брухатий, -а, -е. Брюхатый.
Жи́лавий, -а, -е. 1) Жилистый, мускулистый. Жи́лава рука. Левиц. І. 302. 2) Твердый, жесткій. Жи́лавий хліб. жилавий тиждень. Первая недѣля великаго поста. — понеділок. Первый день великаго поста. Драг. 22.
Попідрубувати, -бую, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ).
Ранник, -ку, ж. Раст. a) Lysimachia vulgaris L. ЗЮЗО. І. 127; б) Paris quadrifolia L. ЗЮЗО. І. 130; в) Plantago major L. ЗЮЗО. І. 131; г) Scrophularia aquation L. ЗЮЗО. I. 135; д) Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141; е) иногда — Convallaria majalis L. (ЗЮЗО. I. 119), но болѣе правильно названіе этого растенія — конвалія.  
Рублик, -ка, м. Ум. отъ ii рубель и руб.
Спис, -са, м. Копье. Як ударить.... списом у груди. Мет. 454. Скоро настиг, зараз його і проколов списом. ЗОЮР. І. 120.
Хоромочка, -ки, ж. Ум. отъ хоро́ма.
Шваля, -лі, ж. 1) Швея, вышивальщица. Шух. І. 154. Я шваля з Вильбова, приїхала до свого двора. Мет. 197. 2) Бревно, разрѣзанное вдоль. Вх. Лем. 484.
Шпадлювати, -люю, -єш, гл. У столяровъ: шпадлевать, замазывать щели и неровности особой замазкой передъ окраской.
Нас спонсорують: