Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смертка
смертний
смертній
смертно
смертобойці
смертонька
смертушки
смерть
смертяний
сметана
сметанка
сметанник
сметануватий
смиґа
смик I
смик! II
смикати
смикатися
смикове
смиконути
смиренний
смиренник
смиренниця
смирити
смирна
смирний
смирність
смирніти
смирнішати
смирно
смирнота
смиряти
смирятися
смичай
смичка
смичок
смівка
сміїни
сміливий
сміливісінько
сміливість
сміливо
смілий
смілість
смілішати
смілка
смілко
сміло
смільний
сміти
смітина
смітити
смітний
смітник
смітниця
сміттюга
сміття
сміть
смітюх
сміх
сміховалець
сміхованець
сміховина
сміховинний
сміховище
сміхота
сміхотня
сміхун
смішити
смішитися
смішки
смішко
смішком
смішливий
смішний
смішно
смішок
сміюн
сміюнець
сміюха
сміятися
сміятоньки
смовдирь
смовдь
смок
смоківниця
смоктання
смоктати
смоктонути
смола
смолавець
смолавий
смолавка
смолити
смолі
смолівка
смолкий
смоловий
смолоза
смолоскип
смолька
смольний
смоляний
смоляник
смолянка
смоляр
сморж
сморід
смородина
смородливий
смородливість
смородок
смородь
смородяний
сморч
сморчок
сморщик
сморщина
сморщок
смотріти
Вишіптувати, -тую, -єш, сов. в. вишептати, -пчу, -чеш, гл. Лѣчить, излѣчить заговоромъ. Баби вишіптують. О. 1862. V. 13. Я тебе (бишиху) вишіптую. Грин. II. 37. КС. 1893. VII. 587.
Дев'я́тий, -а, -е. Девятый. Темрява сталася до години дев'ятої. Єв. Л. ХХIII. 44.
Забіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. забрати беру, -ре́ш, гл. Забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. Король війну замишляє, дівки, жінки зоставляє, самих хлопців забірає. Мог. 147. Нехай кріваве забірає. Ном. № 13677. Забірай турка! бий турка! ЗОЮР. І. 6. Він же мене підмовляє і з собою забірає. Лавр. 70. Всього світу не забереш. Ном. № 4851.в нево́лю. Брать въ плѣнъ. — в москалі́. Брать въ солдаты. Лавр. 124. Хлопців в москалі забрали. Шевч. 662.силу. Пріобрѣтать значеніе, вліяніе. Таку силу забрали запорожці. Стор. МПр. 43. 2) Перегораживать, перегородить стѣною.
Ласно нар. Вкусно.
Намо́вонька, -ки, Ум. отъ намо́ва.
Пукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гол. І. 276. Гукни, та не пукни, або: та не стукни. Н. Вол. у. 2) Лопнуть, треснуть.
Розмаїто нар. Разнообразно. Думала.... люде розмаїто. Гн. II. 26.
Скота, -ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Мнж. 4, 192. Лисича скота. Грин. II. 342. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Алв. 67. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти. Грин. І. 4.
Тяжити, -жу, -жи́ш, гл. Обременять, отягощать. Шейк.
Цвірінькати, -каю, -єш, гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків.
Нас спонсорують: