Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смрід
смуга
смуганастий
смугарястий
смугастий
смуглявий
смуглястий
смугнастий
смуда
смудитися
смужечка
смужка
смужкатий
смурнути
смута
смутен
смутити
смутитися
смутість
смуткувати
смутливий
смутний
смутність
смутніти
смутно
смуток
смутувати
смух
смушевий
смушок
снага
снадь
снажний
снажно
снастити
снасть
снизька
снити
снитися
снитка
сницарство
сницарський
сницарь
сниця
снище
снівниця
сніг
снігар
снігниця
сніговий
сніговиця
сніговобілий
сніголюб
снігоцвіт
снігур
снігурка
снідальниця
сніданенько
снідання
сніданок
снідати
сніжечок
сніжина
сніжити
сніжний
сніжниця
сніжок
сніз
снізка
сніп
снісарь
сніт
снітий
снітистий
снітитися
снітиця
снітій
сніть
снітяк
сніцарь
сновига
сновигайло
сновигати
сновида
сновидати
сновидний
снодійний
сноза
снозик
снозити
снопик
снопчик
снота
сноток
снувавка
снувавник
снувалка
снувальниця
снувати
снуватися
снуровиці
снядіти
соб!
собака
собакарь
собакуватий
собарний
собацький
собача
собачий
собачиний
собачиця
собачка
собачник
собачня
собі
собір
собічити
собкати
соболевий
Вавцір, -ра
Відборонити, -ся. Cм. відбороняти, -ся.
Годуватися, -дуюся, -єшся, гл. Кормиться, пропитываться. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Не хлібом я — зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. 2) Кушать, ѣсть. Употребляется преимущественно въ выраженіи, которымъ припрашиваютъ гостей: годуйтеся, люде добрі! Борщу скуштуйте, галушок, годуйтесь, кушайте доволі. Котл. Ен. V. 14. Не турбуйтесь, люде добрі, годуйтесь на здоров'я. К. Оп. 138.
Жабурі́ння, -ня, с. 1) Водоросль: водяной мак, conferva. 2) Лягушечья икра. 3) Внутренности дыни.
Зави́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучить. Завичили так, що голова ваша все свербить, хоч і нічого нема. Лебед. у.
Мо́туз, -за, м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Литин. у. Слабий, як учетверо мотуз. Ном. № 8132. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — Cм. верстат. Шух. І. 256. Ум. мотузок, мотузо́чок.
Полупати 2, -па́ю, -єш, гл. Поковырять, облупить (напр. обмазку).
Понористий, -а, -е. Изрытый, неровный (о дорогѣ). Шух. I. 81.
Рабунок, -нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.
Цямкати, -каю, -єш, гл. Чавкать, чмокать (при ѣдѣ). Вх. Зн. 79.
Нас спонсорують: