Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смрід
смуга
смуганастий
смугарястий
смугастий
смуглявий
смуглястий
смугнастий
смуда
смудитися
смужечка
смужка
смужкатий
смурнути
смута
смутен
смутити
смутитися
смутість
смуткувати
смутливий
смутний
смутність
смутніти
смутно
смуток
смутувати
смух
смушевий
смушок
снага
снадь
снажний
снажно
снастити
снасть
снизька
снити
снитися
снитка
сницарство
сницарський
сницарь
сниця
снище
снівниця
сніг
снігар
снігниця
сніговий
сніговиця
сніговобілий
сніголюб
снігоцвіт
снігур
снігурка
снідальниця
сніданенько
снідання
сніданок
снідати
сніжечок
сніжина
сніжити
сніжний
сніжниця
сніжок
сніз
снізка
сніп
снісарь
сніт
снітий
снітистий
снітитися
снітиця
снітій
сніть
снітяк
сніцарь
сновига
сновигайло
сновигати
сновида
сновидати
сновидний
снодійний
сноза
снозик
снозити
снопик
снопчик
снота
сноток
снувавка
снувавник
снувалка
снувальниця
снувати
снуватися
снуровиці
снядіти
соб!
собака
собакарь
собакуватий
собарний
собацький
собача
собачий
собачиний
собачиця
собачка
собачник
собачня
собі
собір
собічити
собкати
соболевий
Ґрунтовни́й, -а́, -е́. Основательный, прочный.
Жерні́вка, -ки, ж. = жарнівка.
Задоволе́ння, -ня, с. = задовіл. Се вона говорить із якимсь задоволенням. Г. Барв. 218.
Качиний, -а, -е. Утиный. Це качине яйце. Канев. у.
Ковальський, -а, -е. Кузнечный. Роздувсь, як ковальський міх. Ном. № 3377. Сопе, наче ковальський міх. Левиц. Пов. 346.
Нагоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. нагороди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Награждать, наградить. А хто ж мені нагородить за мої труди? Гол. І. 280. Я б думав нагородити його послугу тим, щоб настаноновити титарем. Г. Барв. 170. 2) Нагораживать, нагородить. Нагородив хлівів за для овець, а овець чорт-ма.
На́мордень, -дня, м. Оплеуха, пощечина.
Оглухнути, -ну, -неш, гл. Оглохнуть. Всі оглухли, похилились. Шевч. Оглухли, не чують. Шевч. 210.
Позатягати, -га́ю, -єш, гл. 1) Затянуть (во множествѣ). Люльки позатягають та купами ходять кругом дівчат. Кв. 2) очі позатягало. Глаза ввалились. Левиц. Пов. 100.  
Упокій, -кою, м. 1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11. 2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.
Нас спонсорують: