Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смрід
смуга
смуганастий
смугарястий
смугастий
смуглявий
смуглястий
смугнастий
смуда
смудитися
смужечка
смужка
смужкатий
смурнути
смута
смутен
смутити
смутитися
смутість
смуткувати
смутливий
смутний
смутність
смутніти
смутно
смуток
смутувати
смух
смушевий
смушок
снага
снадь
снажний
снажно
снастити
снасть
снизька
снити
снитися
снитка
сницарство
сницарський
сницарь
сниця
снище
снівниця
сніг
снігар
снігниця
сніговий
сніговиця
сніговобілий
сніголюб
снігоцвіт
снігур
снігурка
снідальниця
сніданенько
снідання
сніданок
снідати
сніжечок
сніжина
сніжити
сніжний
сніжниця
сніжок
сніз
снізка
сніп
снісарь
сніт
снітий
снітистий
снітитися
снітиця
снітій
сніть
снітяк
сніцарь
сновига
сновигайло
сновигати
сновида
сновидати
сновидний
снодійний
сноза
снозик
снозити
снопик
снопчик
снота
сноток
снувавка
снувавник
снувалка
снувальниця
снувати
снуватися
снуровиці
снядіти
соб!
собака
собакарь
собакуватий
собарний
собацький
собача
собачий
собачиний
собачиця
собачка
собачник
собачня
собі
собір
собічити
собкати
соболевий
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година. О. 1862. І. 81.
Зводні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = збідніти. Під лавкою капусточка, тиждень, як кипіла; ой їж, коли хоч, коли не зводніла. Н. п.
Обселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. обсели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Заселяться, заселиться. Степ обселився. 2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали. Шевч. (О. 1861. X. 4).
Охання, -ня, с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями. МВ. (О. 1862. І. 101).
Перекуска, -ки, ж. Легкая закуска. А Степан (несе) печеню, а Іван гуску на перекуску. Чуб. III. 427. Після перекуски свахи співають. О. 1862. IV. 33.
Розбризкуватися, -куюся, -єшся, сов. в. розбризкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Разбрызгиваться, разбрызгаться. 2) Разбиваться, разбиться (о волнахъ). (Хвилі) розбризкуються об скелі. О. 1862. IX. 27.
Сплюх, -ха, м. Названіе зайца. Вх. Пч. II. 6.
Стогначі, -чів, м. мн. Частые стоны. (въ старости, болѣзни). Стогначі напали.
Хоровитий, -а, -е. = хоробливий. Желех.
Штурхобочний, -а, -е. Такой, при которомъ толкаютъ въ бока; переносно: рукопашный. Штурхобочний бой. Котл. Ен. ІV. 47.
Нас спонсорують: