Знак, -ку, м.
1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було.
2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать.
3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. Але ж дався він у знаки!
4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? По знаку чоловік, лице по знаку.
5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості?
6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше.
Кілько Cм. кілька.
Клинцювати, -цюю, -єш, гл.
1) Забивать клинъ.
2) Набивать стѣну для обмазки глиной.
Кожанок, -нка́, м. Родъ кожанаго короткаго полушубка, родъ кожаной куртки. Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Він звав його кожанком.
Ли́бець, -бця, м. Нищій, собиратель милостыни.
Поскромити, -млю́, -миш, гл. Укротить, усмирить.
Скурвитися, -влюся, -вишся, гл. Развратиться.
Слабосилля, -ля, с. Слабосиліе.
Слиня, -ні, ж. = слина. Як до мене заговориш, тече з губи слиня.
Солодюсінький, -а, -е. = солодісінький.