Лоб, лоба, м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ой ти, котку-коточку, сіренький лобочку. Ув. лобище.
Нага́бати, -баю, -єш, гл. Преслѣдовать, нападать; трогать. Яструб нагабає всілякі птахи.
Обрус, -са, м. Скатерть. Льоннії обруси на столі. Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси.
Підкісник, -ка, м. Лента, вплетенная въ косу. Ум. підкісничок.
Побриндзати, -дзаю, -єш, гл. Побрести. Побриндзав у сад.
Поратися, -раюся, -єшся, гл.
1) Заниматься по хозяйству, стряпать; возиться. Приходить ото Охрім до Грицька у двір, а той саме у дворі порається. Деякі (молодиці) порались біля печі і кабиць, а другі шили козакам сорочки. Василь порається з деревом.
2) Одѣваться.
Скребачка, -ки, ж. У горшечниковъ: деревянная лопаточка для соскребанія глины съ круга и съ рукъ.
Султанчик, -ка, м.
1) Ум. отъ султан.
2) Раст. а) Турка angustifolia L. б) мн. Typha latifolia L.
Ушиткий, -а, -е. = увесь. Винесла рибку й хліба скибку: на ж тобі, миленький, вечеру вшитку.
Шпиця, -ці, ж.
1) Спица.
2) Снарядъ для сниманія коры съ березы.