Верстати, -таю, -єш, гл. — дорогу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. Коней на-взаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Зібралися повки його на мене, верстаючи далекую дорогу.
Горо́дчик, -ка, м. Ум. отъ горо́д.
Задарювати, -рюю, -єш, сов. в. задари́ти, -рю́, -риш, гл. Задаривать, задарить.
Зда́тний, -а, -е. 1) Способный. На хитрощі дівчата здатні. До чого здатний Петро? 2) Годный, пригодный. Ми його приймили у своє село, бо він нам здатний: коваль, бачите, добрий з його. Мені ці халяви не здатні, бо малі.
Позакручувати, -чую, -єш, гл. Закрутить (во множествѣ). Позакручували уси.
Полотнина, -ни, ж. Кусокъ полотна. Ум. полотни́нка. Дай чисту полотнинку зав'язати руку.
Помалюсіньку нар. Совершенно тихо, совершенно медленно. Що із хати помалюсіньку, а з сінечок потихусіньку.
Синій, -я, -є. 1) Синій. Синій жупан. Синя квітка. А моя могила край синього моря. У п'яниці коли не очі сині, то спина в глині.
2) — камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. синенькій, синесенький.
Татцьо, -ця, м. Ум. отъ татко.
Ценцерія, -рії, ж. = центурія.