Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

судосити
судоситися
судощати
судський
судук
судучина
судьба
судяк
судящий
сужена
сужений
сук
сука
сукало
суканка
сукати
сукатися
сукенце
сукервиця
суклятий
сукман
сукмана
сукманина
сукманич
сукнарь
сукно
сукня
сукняний
сукнянка
сукняночка
суконний
сукотати
сукрасити
сукроватий
сукроватиця
сукровиця
сукровище
сукрутки
сукуватий
сукупний
сула
сулія
суло
султан
султанич
султанський
султанчик
сум
сума
сумеж
сумеженно
сумежний
сумежник
сумежність
сумежно
сумета
сумир
сумирити
сумирний
сумирно
сумиряти
сумирятися
суміж
суміння
сумісний 2
сумісник
сумісно
суміти
суміш
сумливий
сумлінний
сумлінність
сумлінно
сумління
сумний
сумнитися
сумність
сумно
сумовитий
сумота
сумування
сумувати
сумуватий
сум'яття
сундачитися
сунець
суниці
суничник
сунка
сунути 1
сунути 2
сунутися 1
сунутися 2
суньролов
суперека
суперечатися
суперечити
суперечитися
суперечка
суперечник
супити
супитися
супіскуватий
супісок
суплаття
суплаш
супліка
суплікатор
суплікувати
супокій
супокійний
супонити
супоня
супор
супора
супорка
супорник
супорок
супостат
супостатський
Визолочувати, -чую, -єш, сов. в. визолотити, -чу, -тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.
Обмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. обмо́вити, -влю, -виш, гл. Наговаривать, наговорить, обговаривать, обговорить, злословить, оклеветать. Не любить мене свекруха, обмовляє мене. МВ. І. Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані. МВ. (О. 1862. III. 70).
Осоромитися, -млюся, -мишся, гл. Осрамиться.
Підхарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Подкормиться; нѣсколько наѣсться.
Пообковувати, -вую, -єш, гл. Оковать (во множествѣ).
Пошкодіти, -ді́ю, -єш, гл. = пошкодувати. Вона і пошкоділа його колоти. Мнж. 32. Пошкоділа рідного брата. Новомоск. у.
Прощедрувати, -ру́ю, -єш, гл. Пропѣть щедрівку.
Тандитниця, -ці, ж. Старьевщица, ветошница. Шейк. Ум. танди́тнична.
Тріщання, -ня, с. Трескъ. Голоса змішувались з птичим співом, з диким тріщанням трав'яних коників. Левиц. Пов. 109.
Хватити, -чу, -тиш, гл. Хватить, схватить. Венеру за виски хватило, як глянула, що там Дарес. Котл. Ен.
Нас спонсорують: