Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки застала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). до віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. до віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57. 2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Вікопомність, -ности, ж. Незабвенность, достопамятность.

Волосний II -а, -е. Волостной.

Ґля пред. Для. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — ґля моєї жінки. Чуб. V. 614.

Капці Cм. капець.

Кружок, -жка́, м. Ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. кружка бігати. Кругомъ бѣгать. Херс. голова кружка йде. Голова кружится. Г. Барв. 532. 2) = круг 5. Чуб. VII. 408. 8) — обичаєк. Двадцать штукъ обечаекъ для сить. Вас. 152. 4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью. І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386. 6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. Ум. круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.

Обуза, -зи, ж. Толпа. Бач якою обузою дітвора суне. Кобел. у.

Позамурзуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Замуслиться, запачкаться (о многихъ). Ой як же ви позамурзувалися, діточки! Харьк.

Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Шейк. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, — видно було, що тут борюкались і лежали. Павлогр. у. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. Мнж. 42. дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою. Мнж. 31.

Хляґа, -ґи, ж. Слякоть, дождливая погода. Мнж. 193. Як його їхати, як отака хляґа буде? Канев. у. Під дощ, під шквирю, хлягу. Мкр. Г. 51.