Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

греготіти
грезен
грезет
грезетовий
грек
грекиня
греміти
гремотати
грений
гренуха
грецило
грець
грецький
гречаний
гречаник
гречаниця
гречанка
гречва
грече
гречечка
гречизна
гречий
гречина
гречисько
гречище
гречка
гречківка
гречків'я
гречкосій
гречний
гречність
гречух
гречушка
гриб
грибно
грибовище
грибок
грибочок
грива
гривак
гривань
гривастий
гриватий
гривач
гривеник
гривенний
гривенька
гривий
гривина
гривиця
гривичка
гривка
гривкастий
гривко
гривнок
гривня
гривонька
гривочка
грида
гридка
грижа
грижпан
гриз
гриза
гризанина
гризачка
гризище
гризня
гризота
гризти
гризтися
гризун
гризучка
гризь! I
гризь II
гризюка
гримати
гриматися
гримнути
гримотати
гримотіти
гринджоли
грип
грипа
грипеня
грипик
грисяк
грицарня
грицик
грицки
грище
гріб
грібнути
грідушки
грізд
грізен
грізний
грізно
грізьба
гріло
грім
грімак
грімання
грімати
грімач
грімій
грімкий
грімко
грімний
грімниця
грімно
грімнути
грімотати
грімотня
грімучий
грінка
грінчити
грісвиця
гріти
грітися
А́нгол, -ла и а́нгель, -ля, м. = Я́нголРудч. Ск. І. 24. Був би ангел, коби не роги. Фр. Пр. 4. Над тим дитям три анголи дихали. Чуб. ІІІ. 326. Ум. Ангело́чокДа над домом ангелочки літали, Ісуса Христа в ризи сповивали. Чуб. III. 323.
Вирячкуватий, -а, -е. Пучеглазый; выпученный (о глазахъ). Чуб. ІІ. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. ѴІІІ. 17.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Кланцатий, -а, -е. Зубастый. Желех.
Насолити Cм. насолювати.
Обвітря, -ря, с. Воздухъ, атмосфера. Cм. повітря. Чорний ворон коли не коли скрикував над головою, прорізуючи.... обвітря своїм дужим крилом. Мир. ХРВ. 70.
Поперемолочувати, -чую, -єш, гл. Перемолотить (во множествѣ).
Спів, -ву, м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Левиц. І. 303. Музики і співи замовкли. Стор. МПр. 54.
Фіст, фоста, м. 1) = хвіст 1. 2) Ручка, рукоятка въ различныхъ снарядахъ: киркѣ, лопатѣ, трещеткѣ (Cм. деркач 4), в решітці (Cм. решітка 5), у валька, которымъ бьютъ бѣлье, у маґлівни́ці, у ложки и пр. у вилъ и въ инструментахъ, похожихъ на вилы (напр. веретінник); также у нѣкоторой посуды, напр. у глиняной кастрюли. Шух. І. 164, 166, 167, 247, 154, 149, 194, 264. 3) Концы гарусной нитки, вплетенной въ косу. Шух. І. 123. Cм. хвіст. Ум. фостик. Чуб. V. 635. Шух. І. 278.
Чудувати, -ду́ю, -єш, гл. Удивляться. Ціле місто чудує з нас. Левиц. І. 287. Привозе він його (змія) у своє царство, — всі на його чудують. Мнж. 34. Ото чудуватимуть, як виглядять, що на спині в собаки різка прив'язана. Черк. у.
Нас спонсорують: