Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

глотно
глубина
глузд
глуздити
глуздівно
глузи
глузик
глузливий
глузливо
глузовник
глузовниця
глузування
глузувати
глузюватий
глум
глумити
глумитися
глуміччати
глумливий
глумливо
глумота
глумування
глумувати
глумуватися
глуп
глупак
глупий
глупина
глупіти
глуптак
глупуватий
глуха
глуханя
глухачка
глухий
глухман
глухнути
глухо
глухота
глуш
глушан
глушець
глушити
глушиця
глушіти
глушка
глушканя
глушко
глушман
глушманка
глушник
глушня
гля I
гля II
гляба
гляганий
гляданка
глядати
глядило
глядівний
глядіти
глядка
глядь!
глядько
глянути
глянутися
гм!
гматати
гматний
гнап
гнати
гнатися
гнений
гнести
гнет
гнетуха
гнеть
гнетючка
гнида
гнидник
гнидявий
гнилець
гнилеча
гнилий
гнилиця
гниличитися
гниличка
гниличчя
гнилка
гнилля
гнилобокий
гниловід
гнилозубий
гнилоїд
гнилоїдити
гнилоїдник
гнилоокий
гнилуша
гниль
гниляк
гнилятина
гниляччя
гнипель
гнисти
гнити
гнихіть
гнів
гніванка
гнівання
гнівати
гніватися
гнівити
гнівитися
гнівливий
гнівливість
гнівливо
гнівний
гнівник
гнівничка
гнівно
Висота, -ти, ж. = високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
Вічно нар. 1) Вѣчно. 2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя. Рудч. Ск. II. 104.
Онуча, -чі, ж. 1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Н. п. 2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
Поперелазити, -жу, -зиш, гл. Перелѣзть (о многихъ).
Порострушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Раструситься, разсыпаться (во множествѣ).
Притикатися, -каюся, -єшся, сов. в. приткнутися, -кнуся, -нешся, гл. Находить, найти себѣ мѣсто, помѣститься, прислониться, прижаться къ чему. Шукайте самі соби місця, — хай притикається кожен, де знайде. Полт. у. Молода не сідає за стіл, а де-небудь приткнеться. МУЕ. І. 115. (Полт.). Серед степу на ріжечку, як на припічку хатиночка приткнулась. Г. Барв. 14.
Просвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. просвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Освѣщать, освѣтить. Рада б вона осіяти, ввесь світ просвічати. Чуб. III. 365. Ясний місяцю, чим ся похвалиш? — Як я зійду рано звечора, то просвітю гори і долини. Чуб. III. 453. 2) Просвѣщать, просвѣтить. Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просвіти. К. Псал. 26. Также: просвѣщать, просвѣтить умственно. Світло просвічує кожного чоловіка. Єв. І. І. 9. Покажи, що слово Боже тебе просвічує. Г. Барв. 345.
Стратити, -ся. Cм. страчувати, -ся.
Стрибонути, -ну, -неш, гл. Сильно прыгнуть.
Сяєво, -ва, с. Сіяніе. Г. Барв. 358. К. Бай. 14. Як усміхнувсь, очам не довіряють, і сяєво лиця збірають. К. Іов. 62.
Нас спонсорують: